Виїхав з окупації та пішов воювати: у Кременчуці попрощалися із Сергієм Кононенком

9.10.2023, 16:00 Переглядів: 7 512

Загинув у ході бойових дій 2 жовтня 2023 року у населеному пункті Міньківка, Бахмутського району Донецької області

Сьогодні, 9 жовтня, у Кременчуці попрощалися з 36-річним молодшим лейтенантом із Запоріжжя Сергієм Валентиновичем Кононенком.

Сергій Кононенко народився 13 березня 1987 року, у місті Токмак Запорізької області. Проживав Сергій у селі Вишневе Запорізької області. З початком великої війни Сергій разом з мамою, сестрою та нареченою приїхали до нашого міста.

26 травня 2023 року Сергій Кононенко пішов до Кременчуцького РТЦК та СП, звідти був направлений на навчання, там здобув військове звання молодшого лейтенанта. Тоді його направили в одну з військових частин.

– Так склалося, що він не встиг одружитися. Очікувалося, що він приїде у відпустку до нареченої або вона до нього у Костянтинівку, але доля так повернула що вході бойового завдання наш Сергій загинув, – говорить військовослужбовець з позивним «Художник».

Загинув військовий 2 жовтня 2023 року у населеному пункті Міньківка, Бахмутського району Донецької області.

Рідні та друзі Сергія розповідають, що це була дуже хороша та працьовита людина. Він хотів сім'ю та війна порушила усі плани.

Багато людей сьогодні прийшли провести Сергія Кононенка в останню путь. Серед них друзі, сусіди, товариші та рідні загиблого.

– Знайомі ми були давно. Він старший від мене близько на 5 років. Так ми особливо не спілкувалися, але коли подорослішали почали товаришувати. Проживали ми дуже поруч, а під час окупації ще більше почали бачитися та допомагати одне одному. Виїжджали разом сім'ями, він поїхав до Кременчука, а потім подзвонив, що йде служити зі словами: «Я що не чоловік», але не дослужив... Ми листувалися, він розповідав, що був спочатку в одному навчальному корпусі, потім в іншому. Дуже багато наших товаришів воюють на Запорізькому напрямку, Сергій хотів туди ж, бути зі своїми, але не вийшло, його відправили на Бахмут. Ми з ним як раз за дні 4 до загибелі спілкувалися, він казав, що важко, але вони тримаються, – говорить товариш загиблого Дмитро.

– У мирний час він займався пасікою, землею також хотів займатися – господарем був. Хорошою людиною був, нікому не відмовляв, допомагав завжди. У нього батько воював в Афганістані, то й він, мабуть, за покликом батька пішов воювати, – говорить односелець загиблого Олександр.

Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

У Сергія залишилися мати, сестра та на все життя наречена.

Автор: Дарія Згура Фото: Кирило Воронцов Відео: Кирило Воронцов

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.