Повернувся з Польщі, аби піти воювати: у Кременчуці попрощалися з Олександром Лабунським
19.10.2023, 16:03Переглядів: 4 650
12 жовтня потрапив під артобстріл та загинув поблизу Калинового Куп'янського району Харківської області
Сьогодні, 19 жовтня, у Кременчуці попрощалися з 47-річним солдатом з Кременчука Олександром Юрійовичем Лабунським.
Олександр Лабунський народився 1 квітня 1976 року в Кременчуці. Тут проживав на Раківці та навчався у гімназії № 6. Потім працював на сталеливарному та вагонобудівному заводах, а далі виїхав до Польщі, де працював до початку повномасштабного вторгнення.
Щойно розпочалася війна, Олександр Лабунський повернувся до України та одразу пішов до Кременчуцького РТЦК та СП, де його зарахували у лави ЗСУ.
12 жовтня Олександр Лабунський потрапив під артобстріл та загинув поблизу населеного пункту Калинове Куп’янського району Харківської області.
— Це був прекрасний зварювальник, дуже працьовита людина. Багато мешканців Раківки його знають, адже він ремонтував автомобілі. Сам по собі був дуже компанійський, прекрасний чоловік. Він захотів захищати свою землю, рідних, близьких. Ми втрачаємо кращих. І наш Олександр Юрійович був одним з них. Світла пам’ять нашому Герою, — говорить військовослужбовець з позивним «Художник».
Багато людей сьогодні прийшли провести Олександра в останню путь. Серед них друзі, сусіди, товариші, однокласники, хоча вже немало років пройшло з моменту випуску, рідні та побратими загиблого. Прийшла попрощатися з військовим навіть колишня директорка школи, в якій він навчався, хоча вона вже давно на пенсії.
— Я знайомий з Олександром близько 20 років. Ми разом працювали на заводі, потім разом жили у приватному секторі. Він машини ремонтував. Дуже позитивним був. Мав золоті руки та дуже розумну голову. До нього нерідко зверталися з такими проблемами щодо ремонту автомобілів, за які інші майстри просто відмовлялися братися. А Сашко щось придумував та робив. На війну пішов, добровольцем. Він перед війною за кордоном працював, але одразу повернувся. У відпустки завжди приїжджав на військових машинах та швидко їх ремонтував. Я завжди казав йому відпочивати, а він відповідав, що відпочивати будемо після війни, — говорить товариш загиблого Дмитро.
— Він Герой, оскільки в Польщі вже 3 роки працював, але коли почалася війна, то приїхав і пішов захищати Україну. Він був справжнім другом. Коли він ще тут працював, якщо була потрібна допомога, я завжди міг до нього звернутися, — говорить однокласник загиблого Олег.
А сусідка Олександра Лабунського розповіла, як дізналася про його загибель.
— Ми були на дачі й нам подзвонив батько Саші, сказав що він загинув. На Раківці новини дуже швидко розходяться. Таке горе… у Саші донька залишилася, 13 років, дружина та батьки. Ми приходили до батьків, підтримували у ці дні. Він і працівник був хороший, мав золоті руки. Стільки машин відремонтував на фронт… Все сам, зварювальник першокласний був, — говорить Ольга.
Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.
В Олександра залишилися дружина, донька та батьки.
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації. Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ. Ознайомтесь із правилами коментування.