Серце зупинилося у шпиталі: у Кременчуці попрощалися з військовим Сергієм Павленком

27.10.2023, 14:45 Переглядів: 10 058

 

Отримав тяжке поранення під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області

Сьогодні, 27 жовтня, у Кременчуці попрощалися з 40-річним Сергієм Борисовичем Павленком.

Сергій Павленко народився 5 січня 1983 року у Світловодську. Закінчив школу №2, потім здобув освіту оператора комп’ютерного набору у Світловодському ПТУ №5. Згодом навчався в Дніпродзержинському спортивному технікумі. З 2002 по 2004 рік пройшов строкову військову службу. Після цього працював зварювальником на Крюківському вагонобудівному заводі, а пізніше — у будівельній організації Бердянська.

 

З 2017 до 2020 року служив за контрактом у Збройних Силах України. Обороняв східні території України під час початку російсько-української війни (АТО/ООС). А під час повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року Сергій вступив до батальйону територіальної оборони.

 

17 жовтня 2023 року під час бою поблизу населеного пункту Новомихайлівка Донецької області Сергій Павленко потрапив пі ворожий артилерійський обстріл та отримав важке поранення. Після цього потрапив у госпіталь, де 20 жовтня 2023 року серце захисника зупинилося.

 

– Хлопець був дуже спортивний, займався тайквондо, рукопашним боєм, проживав у нашому місці. Також хлопець був працьовитий, мав багато планів, руки у нього були золоті. Усі сподівалися, що він одужає, оскільки організм в нього дуже сильний був, але так сталося, що не спасли. Війна є війною, вона диктує свої правила. Дуже шкода, що хороші хлопці від нас йдуть. Це наші герої, це наші земляки, – говорить військовослужбовець з позивним «Художник».

Чимало людей сьогодні прийшли провести Сергія Павленка в останню путь. Серед них друзі, сусіди, товариші, рідні та побратими загиблого.

 

– Молодшого сержанта Павленка Сергія Борисовича я знаю з березня 22-го року. Коли я з ним зустрівся в батальйоні територіальної оборони міста Кременчук. Тоді я був на посаді психологом батальйону і знайомився з особовим складом, проводив тести, щоби визначити кожному посаду відповідно до його морально-психологічного стану і підготовки. Я звернув увагу на сміливість та відвертість цього хлопця. Запитався про його військовий стаж, дізнався, що він молодший сержант, що він пройшов таку військову підготовку і пропонував командуванню призначити його на посаду командира відділення. На цій посаді він дуже багато приніс користі нашому батальйону, молодим хлопцям, передавав свій військовий та життєвий досвід. Ми всі сподівалися, що горе вже найстрашніше минуло, він вже телефонував, писав телефоном, повідомлення присилав. Ми знали, що разом з ним дружина у шпиталі. Ми сподівалися, що смерть мине його, але смерть виявилася невблаганна, серце його не витримало і зупинилося. На жаль, сьогодні ми прощаємось з одним з найкращих воїнів нашого батальйону. Він завжди залишиться в наших серцях сміливим, чесним, мужнім воїном, гарним товаришем та душею колективу, – говорить військовослужбовець з позивним «Кремінь».

Також чоловік повідомив, що командир батальйону подав клопотання про нагородження посмертно Сергія Павленка орденом за мужність третього ступеня.

 

– Сергія ми знали дуже давно. Разом прийшли служити за контрактом у 2017 році. Він був дуже доброю людиною, завжди міг допомогти у тяжкі хвилини. Неважливо було, це військове діло чи гражданське, на нього завжди можна було покластися. Дуже-дуже хорошою людиною був, з ним не страшно було йти в бій. В бою поводив себе, як справжній командир, він був моїм командиром відділення, людиною з великою буквою. Він герой своєї нації. Йому було не важливо, де, коли, як, він готовий був йти та боронити свою країну. Цю людину ми будемо пам'ятати вічно, він навіки залишиться в наших серцях. Завжди був ввічливим, чуйним, завжди допомагав, ніколи не давав задньої. Клятих орків ненавидів, навіть більше, ніж ми всі разом взяті. Це велика втрата для нашої країни. І він як жив героєм, так і загинув героєм, – говорять військовослужбовці з позивними «Зеро» та «Скріб».

Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

 

У полеглого воїна залишилися мати, дружина, донька та сестра. Сергій був єдиним чоловіком у родині.

Фото: Кирило Воронцов
Автор: Дарія Згура Фото: Кирило Воронцов Відео: Кирило Воронцов
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх