Про свій досвід переходу на роздільну утилізацію сміття «Телеграфу» розповіла кременчужанка, яка наразі вимушено мешкає в Німеччині
Сміттєпереробний завод, як у Німеччині, може з’явитися на Кременчуччині. Як писав ТелеграфЪ, відповідний Меморандум про співпрацю у питаннях поводження з відходами у громадах Кременчуцького району підписали у травні. Тоді концепцію заводу з переробки відходів територіальних громад Кременчуцького району презентував заступник глобинського міського голови Олександр Кочерга. Він показав, як працює такий завод у німецькому місті Бад-Кестріц. До того, як сміття потрапить на завод для переробки, його потрібно відсортувати, як це робить вся Німеччина. Про свій досвід переходу на роздільну утилізацію сміття «Телеграфу» розповіла кременчужанка, яка наразі вимушено мешкає в Німеччині.
— Чесно кажучи попервах роздільна утилізація сміття для мене була справжнім кошмаром. І це при тому, що ще вдома я викидала пластик окремо, папір теж ми з дітьми намагались використовувати по мінімуму та навіть деколи здавали макулатуру, — говорить Марина.
Марина наразі мешкає в центрі міста, а тому, за її словами, великі баки для паперу та скла і контейнери для старого одягу розташовані щонайменше за три квартали.
— Так, ми збираємо папір в окрему коробку, яка стоїть на кухні. Скляні пляшки й баночки теж не викидаємо в смітник, а збираємо окремо. А потім чимчикуємо з дітьми через центр міста з усім цим скарбом, аби просто викинути у правильний контейнер, — розповідає Марина.
Для залишкового сміття є окремий контейнер. Його спорожнюють кожні два тижні, й отут головне — не проґавити дату, коли заберуть саме твій бак.
— У нас для залишкового сміття є бак із зеленою кришкою. На ньому моє прізвище. У сусідів так само, але є ще баки з чорною кришкою. Вивозять такі баки у різні дні. Ми колись не у свій день вивезли бак на вулицю (зазвичай вони стоять на задньому дворі, а в день вивозу баки треба виставити на вулицю), то, уявіть собі, всі баки з чорними кришками спорожнили, а наш залишили повним і довелося тягти його назад і чекати на свій час, — ділиться досвідом кременчужанка.
Про збір пластику — окрема історія.
— Тут увесь пластик збирають у жовті пакети й раз на місяць виставляють їх назовні. Тобто весь місяць ти збираєш всі пластикові упаковки й зберігаєш їх у підвалі або в кухні, якщо підвалу нема. Як на мене, то у переддень забору пластику вулиці міста виглядають як справжнє звалище — купи пластику у людський зріст лежать просто у пакетах на вулиці поряд з будинками, — продовжує Марина.
З часом до такого сценарію кременчужанка, за її словами, вже звикла і наразі автоматично викидає кожний вид сміття в окремий контейнер.
— Славнозвісний жарт про пакетик чаю та куди його викинути, звісно, наразі продовжує залишатись жартом, але якщо подивитись на це з точки зору правил, то дійсно, заварка має йти в біовідходи, сам пакетик, напевно, в пластик (зважаючи з чого він зроблений), ниточку — до вживаного текстилю, а етикетка — в папір, — сміється Марина.
Які правила пропишуть українські, чи то пак, кременчуцькі комунальники для роздільного збору сміття — покаже час, адже через війну будівництво заводу на Кременчуччині відтермінувалося.