«Вибухи у них буденна річ. Лише під час вибухів читаєш по губах «пі***»: як Кременчук допомагає відновлювати Херсон

Рік тому, в листопаді 2022 року, українські військові звільнили правий берег Херсонської області та місто Херсон від російських загарбників. 11 листопада 2022 року українські Сили оборони зайшли у Херсон та вивісили український прапор над центральною площею.

Завдяки Херсонській операції правобережжя Дніпра очистили від російських військових. ЗСУ тоді звільнили значну частину Херсонської області, додали захисту Миколаєву, Одесі, іншим містам і селам на півдні держави та закріпили успіх України у битві за Чорне море.

Увесь цей рік ситуація у прифронтовому місті залишається складною. Росіяни щодня обстрілюють з артилерії житлові будинки, зупинки громадського транспорту, лікарні, магазини та культурні памʼятки.

Попри постійні обстріли місто живе та відроджується. Зокрема Кременчук та Полтавщина виділяли кошти на підтримку місцевим жителям, а також направили бригади комунальників. Бригади працювали над розчищенням вулиць населених пунктів Херсонщини після підтоплення внаслідок ворожого підриву Каховської ГЕС.

До Херсону співробітники «Кременчукводоканалу», «Теплоенерго» та КАТП-1628 прибули наприкінці липня. Вони викликалися на допомогу добровільно, адже роботи виконували під постійним обстрілом російської армії. Кожен з комунальників був забезпечений індивідуальними засобами захисту, а саме шоломами й бронежилетами. Також працювала команда архітекторів, які документували наслідки підтоплення в місті через підрив російськими окупантами Каховської ГЕС.

«Кременчуцький Телеграф» поспілкувався з одним із працівників комунальної сфери, який працював над очищенням міста — фахівець КАТП-1648 Олександр Зайченко.

«Згодився одразу, знаючи яке нещастя трапилось у Херсоні»

— Мені подзвонили з КАТП та запропонували поїхати в Херсон допомогти. Що саме будемо там робити я не знав. Попередили, що ми будемо, типу, розвідниками. Так само приблизно було і в інших хлопців з Водоканалу і Теплоенерго.

Згодився одразу, знаючи, яке нещастя трапилось у Херсоні…

Спочатку нас привезли до Полтави. Там всіх зареєстрували й сформували 4 бригади, відповідно до районів, посадили по автобусах, і повезли знов через Кременчук. Далі був Кропивницький і Миколаїв до Херсона. Шлях був довгий, але був час перезнайомитись з усіма. Знайшов серед них молодшого брата мого товариша. Кременчук не таке вже і велике місто.

Приїхали до Херсона дуже пізно, десь опівночі. На під'їзді нас зустрічав салют з наших градів по орках.

«Страшно бачити великий район безлюдним»

— Чи відчували страх коли приїхали у місто?

— У кожного по-різному… Спочатку було цікаво побачити звільнене велике місто від орків, побачити на власні очі всі ті жахіття, що приніс «руській мір» на нашу землю. Потім було страшно бачити великий район безлюдним. Місцеві цей район називають Острів. Він безлюдний, з розбитими обстрілами будівлями або знищеними повінню. Звичайно було страшно працювати під обстрілами, коли міни лягають за якусь сотню метрів… Від пострілу до прильоту було не більше 5 секунд, часу щось вдіяти майже не було.

Ховалися в будинок, хоч це було дуже хитке укриття, дивлячись на стан цих будівель, які простояли повністю під водою не один день.

Мене ось одразу «перемкнуло». Під час обстрілу залишився на подвір’ї їсти обід, який привезли. Я був страшенно голодний, бо зранку не встиг і кави навіть випити. Така реакція мозку — «байдуже на обстріли, коли хочеться їсти».

— Що входило у ваші обов’язки?

— Вичищали будинки після повені. Це була нелегка справа. У будинках замість штукатурки обмазані товстим шаром глини, все воно осіло, підлога у воді, змішалося з меблями, всяким домашнім «скарбом». Так що лопати, сокири, відра, тачки в руки й все це витягувати, виносити на вулицю під пекучим південним сонцем.

Нам наказували працювати в бронежилетах і касках, але це було фізично неможливо.

«Вибухи у них буденна річ. Лише під час вибухів читаєш по губах «пі***»

— Що найбільше здивувало?

— Люди… Херсонці. Вони пережили окупацію, або повернулися до рідних домівок після звільнення міста. У нас в неділю був вихідний, на власні очі бачив, як на ринку до бабусь підійшла дівчина-військова купити якихось овочів, так їй надавали цілу сумку різного, ще й ображались, коли вона почала гроші пропонувати.

Або підійшов чоловік купити квасу для хлопців на блок посту, так хлопець продавець теж відмовився гроші брати зі словами «Це ж для ЗСУ!».

Здивувала реакція місцевих на вибухи й прильоти. У нас сирена або вибух обговорюється тиждень, а там це настільки буденна річ, що люди просто не реагують на те. Ворог в якомусь десятку кілометрів звідти, а обстріли там буденна річ. Лише під час вибухів читаєш по губах, в основному «пі***».

Здивувало, що так швидко звикаєш вночі не шарахатись від близьких вибухів, і торохкотіння дронів. До речі, я там зрозумів, чому їх називають «мопедами», звук дуже схожий, особливо коли він над самим твоїм дахом летить.

Кременчук надалі продовжує допомагати Херсонщині: перераховує фінансову допомогу та надає бригади комунальників на відновлення краю.