Сьогодні Кременчук попрощався з 32-річним солдатом Олександром Овчаренком
13.11.2023, 16:03Переглядів: 4 242
Загинув під час артилерійського обстрілу позиції поблизу Авдіївки Донецької області
Сьогодні, 13 листопада, у Кременчуці попрощалися з 32-річним солдатом Олександром Олеговичем Овчаренком.
Народився Олександр Овчаренко 21 серпня 1991 року в Кременчуці, тут закінчив середню школу № 3, потім працював водієм на підприємстві «Кременчукм’ясо».
Олександр був призваний на військову службу по мобілізації 23 лютого 2023 року Кременчуцьким РТЦК та СП. Після цього його направили в один із підрозділів, який формувався у Полтавській області. Служив Олександр стрільцем, кулеметником та водієм.
31 жовтня 2023 року під час артилерійського обстрілу позиції Олександр Овчаренко загинув поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області.
— Велика скорбота, великий жаль. Він такий був хлопець, який захоплювався нумізматикою, значками, любив історію. Був дуже люблячим батьком та чоловіком. На жаль, ми втрачаємо перш за все кращих, — говорить військовослужбовець з позивним «Художник».
Чимало людей прийшли сьогодні провести Олександра Овчаренка в останню путь. Серед них друзі, сусіди, знайомі, близькі та рідні. Усі вони йшли до Міського палацу культури з квітами та сльозами на очах.
Пригадала, яким Олександр був працьовитим та добросовісним, і голова правління ПрАТ «Кременчукм’ясо» Ірина Дроздова, де деякий час працював Олександр Овчаренко.
— Олександр Олегович працював у нас декілька місяців. Прийшов до нас на дефіцитну спеціальність, був водієм і брався за саму важку та необхідну роботу. Він бажав розвиватися, бажав заробляти гроші, щоб вирощувати своїх дітей, щоб у здобутку жила його сім’я. У нього були великі плани, він був молодим хлопцем — 32 роки. І коли його призвали на війну, він без сумнівів пішов захищати свою батьківщину. Світла йому пам’ять, ми його будемо завжди пам’ятати, як добросовісного працівника, як хорошого батька і хорошого сина. Дуже-дуже шкода, що такі хлопці нас покидають. Дуже шкода, що такі хлопці могли б розбудувати нашу країну, могли б і надалі розвиватися, ростити своїх дітей в добробуті, в мирі та в злагоді. Вічна і світла йому пам’ять. І дякую, дуже дякую його батькам за те, що вони виховали такого гідного сина. Слава Україні! Героям слава! — говорить Ірина Дроздова.
Колишні колеги та товариші пригадують Олександра, як безвідмовну, досвідчену у своїй професії та просто гарну людину.
— Я знаю Олександра понад 10 років, працювали разом з ним на молочних заводах. Він був веселим, завжди безвідмовним, ніколи не підводив. Я зустрічав багато водіїв, у мене стажу в логістиці, напевно, років 20 набереться, то він один із найкращих. В п’ятірку найкращих входить, а може й найкращий. Не можуть бути такі люди мертвими, не можуть. Я знав, що Олександр пішов на війну. Ми спілкувалися, списувалися та зідзвонювалися завжди, — говорить товариш загиблого Валерій.
Панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.
В Олександра Овчаренка залишилися батьки, дружина та двоє маленьких донечок.
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації. Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ. Ознайомтесь із правилами коментування.