«На щиті» до Кременчуччини повернувся воїн Валерій Миргородський, який вважався безвісти зниклим (доповнено)

На російсько-українській війні загинув військовий з Кременчуччини Валерій Миргородський. Воїн загинув у лютому під Вугледаром на Донеччині, його вдалося ідентифікувати за експертизою ДНК.

Валерій Олександрович Миргородський родом з міста Глобине. Ставав на захист східних кордонів країни: з квітня 2014 по березень 2015 року він проходив військову службу за мобілізацією. Валерій брав участь у боях з Дебальцево, Авдіївку. Після демобілізації повернувся до мирного життя, виховував дітей, працював.

На ранок 24 лютого 2022 року, коли російські війська почали повномасштабний воєнний наступ, Валерій прийшов до центру комплектування аби знову стати на захист України.

Службу проходив у складі 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Брав участь в бойових діях на найгарячіших ділянках фронту, зокрема стояв на захисті Києва та Київської області. Довгих, тяжких 12 місяців боронив Батьківщину.

З 10 лютого 2023 року він вважався зниклим безвісти.

9 місяців тривали пошуки. У результаті експертизи ДНК тіло Валерія ідентифікували. Свій останній бій він прийняв під Вугледаром на Донеччині.

Доповнено 

Валерій Олександрович Миргородський народився 20.02.1979 року в місті Глобине. У 1986 році пішов до першого класу Глобинської ЗОШ №3. У школі він був завзятим учнем, завжди готовим до вивчення нового та допитливим щодо різних предметів. По закінченню 9 класів продовжив навчання в Глобинській ЗОШ №1.

У 1996 році вступив до Хорольського сільськогосподарського коледжу на факультет механізації, спеціальність інженер-механік.

У 1997 році Валерій був призваний на строкову військову службу. Після складання присяги був направлений в навчальний центр Десна.

Подальшу службу проходив в місті Керч, по закінченню якої продовжив навчання в коледжі, який успішно закінчив у 2001 році.
Трудову діяльність розпочав на Глобинському м'ясокомбінаті. Далі довгий час відповідально працював у сільгосптехніці. Валерій безмежно любив рідну землю, техніку, був хорошим спеціалістом своєї справи. Завжди старанно і з розумінням справи ставився до роботи, мав особливі здібності, постійно шукав щось нове. Своїми руками з купи металобрухту зробив трактор та знаряддя до нього.

Коли ворог вперше прийшов на українську землю, Валерій не зміг залишатися осторонь та в 2014 році без вагань став на захист Батьківщини, брав участь у боях за Дебальцево, Авдіївку. Після демобілізації повернувся до мирного життя, виховував дітей, працював.

З початком повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю чоловік без вагань знову став на її захист, 24 лютого 2022 Валерій прийшов до центру комплектування. Службу проходив у складі 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців.

З 10 лютого 2023 року був визнаний зниклим безвісти. Дев'ять довгих місяців тривали пошуки. Десятки звернень до волонтерів, постійний моніторинг соціальних мереж, звернення до Державних установ та апаратів та не один запит до Червоного хреста, на жаль, не принесли успіху.

У результаті експертизи ДНК було ідентифіковано тіло та встановлено загибель воїна. Останній бій Валерій Олександрович прийняв під Вугледаром на Донеччині.

Прощання відбулося 22 листопада у Глобиному.