«Маленький осколок обірвав його життя»: Кременчук попрощався з солдатом Володимиром Семеновим
20.11.2023, 19:31Переглядів: 7 657
Загинув 13 листопада під час артилерійського обстрілу в районі селища Північне Донецької області
Сьогодні, 20 листопада, у Кременчуці попрощалися з 20-річним солдатом Володимиром Віталійовичем Семеновим.
Володимир народився 7 червня 2003 року у Кременчуці, тут закінчив ліцей № 11, а потім професійно-технічне училище № 26.
Після цього Володимир був призваний до Збройних сил України на строкову службу. Там йому запропонували перейти на контракт і він його підписав. Деякий час Володимир служив у Києві, але згодом його підрозділ направили у зону проведення бойових дій.
13 листопада під час артилерійського обстрілу Володимир загинув в районі селища Північне Донецької області.
— Хлопець був високий, спортивний, патріотичний, дуже веселий та відповідальний. Він не міг залишатися осторонь, коли в його країні війна, тому він так вчинив. Це його був вибір — підписати контракт та йти воювати. Маленький осколок обірвав його життя. Він був у захисті, у шоломі та броніку, а той збоку, як зміїний укус, крізь плече попав. Дуже шкода таких хлопців. Йому 20, а він рвався на передову. Вічна пам’ять нашим героям, — говорить військовослужбовець з позивним «Художник».
Чимало людей прийшли попрощатися з Володимиром Семеновим. Серед них друзі, сусіди, близькі та рідні.
— Володимир був нашим учнем. Це один з найкращих учнів. Він був учасником усіх заходів. Дуже добре грав на гітарі, танцював, захищав честь нашого навчального закладу і був переможцем конкурсів у Полтаві. Ми знали, що він пішов на війну, намагалися допомагати йому. Так купляли йому бронежилет і прилад нічного бачення. Серце щемить та душа болить. Що зробили ці наші сусіди з такими дітьми, яким 20 років… Я запрошувала його на години спілкування з учнями, й він завжди розповідав про жахіття війни та дякував за допомогу ЗСУ. Це була дуже хороша дитина. Спокійна, витримана, тиха. Він не йде з голови, з розуму, з очей. Це все було і вже тепер ніколи не повториться. Але пам’ять залишиться — вічна пам’ять таким людям. Спасибі й низький уклін їм. Світла пам’ять цій дитині, — говорить заступниця директора ПТУ № 26 Лідія Карпенко.
— Це була зовсім не випадкова зустріч. Ми плели маскувальні сітки у приміщенні училища № 26. А Вова приїхав після Бахмуту. Він планував зустрітися з викладачем та випадково зайшов у наше приміщення. Але, мабуть, Всесвіт не робить нічого випадкового. Бо ми цього сонячного хлопчика з такими сумними очима, які бачили жахіття Бахмуту, вже на той час одразу почали звати внучком. Він не наш родич, але це дитина, яка стала нашою. Ми спілкувалися з ним майже щодня. Він присилав смішні відео про те, як напередодні дня народження його покусали 14 бджіл. Вони йшли на виконання завдання і він йшов першим, як, мабуть, завжди. 14 бджіл вкусили за обличчя і декілька — за вуха. Я злякалася, казала, що потрібно до лікаря, а він сміявся і відповідав, що після Бахмуту, які лікарі йому через бджіл… Йому було смішно. І знаєте, оця фраза, яку він нам казав після кожної нашої посилки, після всіх наших розмов: «Дякую. Я вас усіх люблю!». Ми його теж любимо. Вічна пам’ять тобі, наш внучок! — говорить волонтерка Ірина Опритова.
Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.
У Володимира залишилися батько, мати та дружина, з якою вони побралися лише торік.
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації. Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ. Ознайомтесь із правилами коментування.