У Кременчуці відкрилася виставка новорічних та різдвяних листівок Володимира Маляренка

28 грудня у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відкрилася виставка новорічних та різдвяних листівок 88-річного колекціонера Володимира Маляренка.

Володимир Маляренко народився у 1935 році у селищі Чевельча Оржицького району Полтавської області. Під час Другої світової війни разом з батьками переїхав у Чернігівську область, там закінчив повну середню школу. Після закінчення школи вступив до металургійного інституту в місті Жданів (зараз Маріуполь), де отримав спеціальність інженера-технолога зварювального виробництва.

У 1958 році за направленням приїхав на роботу до Кременчука на завод шляхових машин (нині — «Кредмаш»), на якому пропрацював 46 років. Був начальником відділу зварювання та головним зварювальником заводу, а у 2004 році вийшов на пенсію.

Чоловік почав збирати свою колекцію у 1964 році, зараз вона містить майже дві з половиною тисячі листівок. На виставці представлена 91 з них.

На заході говорили про те, що поштова листівка — цікава річ. З одного боку, вона містить зображення, наприклад, друковану картинку або фотографію, репродукцію якогось художнього твору або відомого художника, що задовольняє естетичні потреби людини. А з іншого боку, містить святкові вітання, які також залишають свій слід у душі. Таким чином, поштова листівка підтримує і духовний, і матеріальний зв’язок із минулим, з історією, зі спогадами про щасливі свята.

Особливе місце в експозиції займають так звані дореволюційні листівки, найстаріша із них датується 1910 роком. Є також екземпляри, які були виготовлені у 1911, 1912, 1913, 1915 і 1918 роках. Особливу групу складають закордонні листівки, що були привезені із різних країн світу — Болгарії, Італії, Іспанії, Франції, Німеччини, Великої Британії, Греції тощо. Вони є цінним історичним і етнографічним матеріалом для вивчення культурних традицій цих країн. А найбільш численна група — це листівки радянського періоду, які були виготовлені в різних регіонах колишнього СРСР.

Сам колекціонер каже, що почав збирати свою колекцію випадково — просто залишив на згадку про святкування Нового року свої перші листівки. Він та його дружина — діти війни, щасливого дитинства у них не було, вони не знали, що таке свята.

Спочатку він їх купував; колекція була маленькою. А потім, коли колеги на заводі дізналися, що Володимир колекціонує листівки, почали йому віддавати. Колеги могли підписувати, дарувати листівки своїм близьким, потім збирати їх назад і приносити Володимиру, навіть з привітаннями.

Дочка Володимира Ольга згадує, як чекала, коли батько з роботи принесе листівки:

Вона розповіла, що їй запам’ятався такий епізод: Ольга зайшла в кімнату і побачила своїх дочку та племінника, які розклали на підлозі листівки з колекції й розглядали їх. Дочці Ольги тоді було 5 років.

Володимир Маляренко наголошує, що у його родині Новий рік — одне з головних свят. Як тільки вони з дружиною почали жити разом, кожного року ставили велику ялинку, а бувало, що й кілька у різних кімнатах. Цю традицію перейняли і його діти та онуки. Кожного Нового року син Володимира наряджає тематичну ялинку у певному стилі, а після перемоги планує, що вона буде у жовто-синьому кольорі.