Учень з Горішніх Плавнів здобув перемогу у Всеукраїнському конкурсі творів-розповідей

14.01.2024, 17:08 Переглядів: 924 Партнерський проєкт

Розповідь Олексія Карпенка — про його давній рід, який походить із Донеччини, краю, який потерпає від російської агресії

Всеукраїнський конкурс «Історія моєї родини — в історії України» провів Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді МОН України. Дипломами «Родинна пам’ятка» нагороджені 104 учні. Серед них представник Вищого професійного гірничо-будівельного училища Горішніх Плавнів Олексій Карпенко. Про це журналістам видання «Хроніки тижня» повідомили в освітньому закладі.

На конкурс були надіслані роботи з усіх регіонів України. Зазначається, що призові місця організатори вирішили не визначати: зійшлися на думці, що кожна розповідь цікава по-своєму. Розповідь Олексія Карпенка — про його давній рід, який походить із Донеччини, краю, який потерпає від російської агресії. Родина Карпенків вірить, що прийде час — вони поїдуть до рідної землі, «зцілять душі, обпалені війною».

У світі багато чарівних куточків. Але найкращий — дорога моєму серцю Донеччина, землі котрої багаті на величезні природні надра корисних копалин, — написав Олексій Карпенко. — Для мене це безкраї степи, сиві кургани, крейдяні гори, терикони, тихі озера, запашні сади, унікальні заповідники. Сьогодні я ще більше люблю свою милу Донеччину, бо ж через її окупацію змушений був разом із родиною покинути домівку й виїхати на Полтавщину.

У конкурсній роботі юнак розповів про свій рід.

Прабабуся говорила, що один з її дідусів був священником. Люди в приході поважали його за чесність, доброту, порядність, бо ніколи не брав плату з того, хто не мав грошей, завжди приходив на допомогу стражденним, давав хліб тим, хто потребував, — наголошує Олексій Карпенко.

Юнак подякував громаді Горішніх Плавнів за гостинність.

Звичайно, я дуже радий, що тут живу і навчаюся, мені добре, затишно на серці, але душа моя залишилася близько і водночас так далеко в окупованому краї, разом із дідусями і бабусями, прабабусею. Я дуже їх люблю, пишаюся своїм родом, — підкреслив Олексій Карпенко. — Сьогодні я живу у відносній безпеці, у мальовничому місті, навчаюся в одному з найкращих училищ Полтавської області, маю гарних друзів, але як тільки буде можливість, отримавши освіту, поїду на Донеччину, до рідні.

Автор: на правах реклами

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.