«Коли я забігла у квартиру, моя донька запитала: мамо, нас що, хочуть вбити?» — переселенка Аліна Скрипка про Харків та окупацію

25.01.2024, 09:35 Переглядів: 8 381

Харків’янка Аліна та дві її доньки на початку війни тікали з «розстріляного» Харкова. Жінка розповідає, подумати не могла, що згодом проведе в окупації три місяці. Про дорогу в Кременчук, волонтерство та пошуки власних сенсів. Історія третя

24 лютого 2022 року Аліна та її доньки прокинулися від вибухів. Проживала сім’я в індустріальному районі Харкова, який активно обстрілюють і досі. Жінка розповідає, мала намір зняти кошти та запастися продуктами, щоб перечекати обстріли. Аліна говорить, мала надію, що все скоро скінчиться.

— В Харкові було все гучніше, а в мене вдома були малі діти, на той момент меншій було 3,5 роки, старшій — 6,5 років. Коли я забігла у квартиру, старша донька мене запитала: мама, нас що, хочуть вбити? Я сказала їй ні, але ми зараз щось придумаємо, — каже Аліна.

Чоловік кликав сім’ю за кордон, де перебував на момент початку повномасштабної війни. Втім жінка вирішила їхати до своїх батьків.

— Мої батьки живуть між Ізюмом та Куп’янськом, 30 км від Ізюма, в селі Підвисоке. Я зібрала речі та нас з дітьми повезли до моїх батьків, — розповідає переселенка.

Але вже 27 лютого російські танки прямували в бік Ізюма, говорить Аліна.

— Нас попередили, що з Ізюма треба тікати. Це моя сім’я на фото, ми з доньками, мої батьки, та молода сім’я з Харкова. Фото було зроблене 27 лютого о 6 ранку. Ми пішли через ліс до хатинки лісника. Ми там заблукали, нам довелося в лісі заночувати просто під деревами. Зранку ми змогли зорієнтуватися та змогли знайти шлях до будинку, — говорить Аліна.

В окупації жінка з дітьми та батьками пробула три місяці, у травні 2022 року вирішила вивозити дітей. Шлях до Харкова тривав 15 годин, каже Аліна. Фото зроблені в окупації жінка вивозила на маленькій карті пам’яті, яку «зашила» у пояс джинсів. Аліна розповідає, спочатку сім’я зупинилася у Харкові, але через постійні обстріли з дітьми там було жити неможливо.

— Я не знала куди мені їхати, а потім моя подруга показала мені фото «Міського саду» та набережної Дніпра, мені так сподобалася місцевість, що я вирішила їхати сюди, — каже переселенка.

У Кременчуці жінка почала шукати однодумців, ними стали дівчата, які волонтерять, плетуть маскувальні сітки.

— Я роззнайомилася з дівчатами, серед них багато людей з Донецької та Луганської областей, з Маріуполя. Ми там спілкувалися між собою, можна сказати, що нас об'єднало горе. Так ми за розмовами заспокоювалися, — говорить Аліна.

Зараз жінка плете браслети-обереги для українських воїнів, які потім намолюють. А ще, розповідає Аліна, точно знає, що волонтерська робота не марна.

— Мені запам’яталося, як написав військовий, що сітка врятувала життя. Військовий розповідав, що сіткою був накритий бліндаж. На позиції військових прорвалися окупанти, зав’язався бій. На одного з поранених військових впала сплетена нами сітка, це було вночі, хлопця не помітили. Так військовий врятувався, — розповідає Аліна.

Нагадаємо, про окуповану Нову Каховку та мітинги на підтримку України «Кременчуцькому Телеграфу» розповіла переселенка Катерина Бахтерова.

Автор: Роксолана Жукова Відео: Кирило Воронцов

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.