«Він говорив, ще трішки — ми виб'ємо ворога і переможемо»: Кременчук попрощався із сержантом Олегом Ткаченком

24.01.2024, 15:32 Переглядів: 10 345

Побратими та друзі згадують загиблого як дружню, щиру, відкриту людину. Захиснику було 51. Без батька залишилися донька та син

На війні Олег Ткаченко мав позивний «Поляк». Став до лав Збройних сил України у січні 2023 року. Більшу частину свого цивільного життя провів чоловік саме у Кременчуці.

— Народився і проживав Олег Ткаченко у місті Кременчук, на Молодіжному. Навчався у школі № 17, останнім часом працював на Кременчуцькому нафтопереробному заводі. Має сина та доньку. Був чуйним та добрим, завжди допомагав побратимам, — розповідає військовослужбовець з позивним «Лиман».

Завжди усміхнений та дружній Олег був зв’язківцем, розповідають побратими. Служив сержантом, командиром відділення взводу управління розвідувальної роти. Військовий з позивним «Самурай» говорить, для них це велика втрата.

— Ми познайомилися вже тоді, коли прийшла війна. Був дуже дружній, компанійським. Я знав його як порядну людину, яка свідомо стала на захист нашої держави. Він пішов на завдання, на жаль, смерть його забрала. Він отримав смертельне поранення на полі бою, коли захищав Батьківщину. Для всієї роти це велика втрата, адже він був фахівцем своєї справи, — розповідає «Самурай».

Загинув Олег Ткаченко 13 січня 2024 року у районі населеного пункту Синьківка, Харківської області. «Самурай» говорить, якщо за часів АТО була змога провести евакуацію поранених бійців, то зараз росіяни обстрілюють навіть евакуаційні екіпажі.

— Ми були на стриманні. В той час саме ворожі війська намагалися штурмувати населений пункт, поблизу якого Олег загинув. Був мінометний та артилерійський обстріли. Олег зі своїм побратимом отримали поранення, побратима вдалося врятувати, а Олег загинув. Медики робили все. Але, на жаль у російських військових нема жодних моральних принципів. Навіть під час евакуації поранених ведеться обстріл. Я на війні з 2014 року, коли було АТО, було тимчасове припинення вогню, щоб забрати поранених. Зараз ситуація інша — з дронів побачили що йде евакуація і почали обстрілювати групу, — каже «Самурай».

У цивільному житті Олег був щирим другом та вірним товаришем, розповідає Олексій. У наступній відпустці обіцяв товаришам зустрітися, але не судилося.

— Це людина, яка, не роздумуючи, пішла воювати та віддала життя за нас. Востаннє ми з ним бачилися у жовтні, він мені говорив: «Ще трішки — ми виб'ємо ворога та переможемо». На жаль, його життя обірвалося. Останній раз він мені подарував свій шеврон, сказав: «Бережи його». Я його буду берегти, це для мене цінний подарунок, — розповідає Олексій.

Поховали сержанта Олега Ткаченка на Алеї Слави, що на Свіштовському кладовищі.

Автор: Роксолана Жукова Відео: Кирило Воронцов

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.