«Думки, що лягли на папір». У Кременчуці презентували книгу про українців, чиї життя змінив «русський мір»

29.01.2024, 07:44 Переглядів: 1 391

 

Хочу, щоб цю книгу читали. 

В ній всі історії справжні, — Мирослава Українська

28 січня у читальній залі філії № 2 Кременчуцької бібліотеки презентували книгу-збірку історій вимушених переселенців. Її авторка Оксана Гриниченко (псевдонім Мирослава Українська) розповіла про події останнього десятиліття, що відбувались на східній частині України. Загалом у книзі представлено 17 оповідань.

Оксана Гриниченко родом з Луганської області, міста Сорокине (Краснодон). З початку повномасштабної війни Оксана разом з родиною вимушено покинули місто та переїхали до сестри у Кременчук. Нині авторка книги працює журналісткою та є головною редакторкою газети «Для дому та сім’ї».

Багато оповідань особливо торкнулись кожного, хто прочитав книгу — про це читачі розповіли на презентації.

Сестра авторки Наталя каже, що найбільше її зачепив твір «Ціна» — історія про двох сестер, «які опинилися по різні боки барикад, одна сестра — в Україні, а інша — у РФ». 

— Одна — моя мати, а інша — її сестра. Внук моєї тітки пішов нас убивати. Дитину я цю носила на руках в дитинстві. Дуже важко це переживати, — розповідає Наталя.

Сама ж Оксана розповіла про автобіографічне оповідання «Довга дорога додому». Для того, щоб потрапити до України, Оксана разом зі своєю родиною перетнули 6 країн. Цю історію авторка написала через кілька днів після того, як приїхала до Кременчука.

— Це справді була довга дорога, не тільки три з половиною тисячі кілометрів, але і час, коли ми були в окупації та чекали можливості виїхати звідти. Це оповідання написано не пером, а серцем, — каже письменниця.

«Думки, що лягли на папір» стала дебютною книгою Оксани Гриниченко. 

— Спочатку у мене були певні сумніви, але потім я подумала і зрозуміла, що росіяни так часто переписують історію, вони так розповідають про те, чого насправді не було, а коли ми все це бачили, окупацію, що вкладають у голови молодого покоління — і я вирішила, що не маю права мовчати, — каже Оксана.

Наталія Маєвська, одна з героїнь статей журналістки, вважає книгу «життєствердною». Одним з оповідань, що вразило жінку, стало «Донбас, степ, терикони: діалог». Співавтором історії став син авторки Дмитро Гриниченко. 

Ті, хто прочитав «Думки, що лягли на папір», кажуть, що історії написані легко, але читати їх морально важко. Дочитати до кінця з першої спроби вдавалось далеко не всім.

— На 33 сторінці у мене текли сльози. Я розумію, що я жива. Тут багато оповідань, які мене зачепили. Кожна з них — різна, ці історії зовсім не схожі одна на одну, — говорить завідувачка читальної зали філії № 2 Кременчуцької бібліотеки Любов Карпова.

Найбільше її вразило оповідання «Врятовані душі», у якому «на півтора аркуша вміщено ціле життя людини за допомогою одного слова — зморшки».

Про псевдонім Мирослава Українська

Книгу Оксана Гриниченко написала під псевдонімом Мирослава Українська. Його вона створила після переїзду до Кременчука.

— Ми всі хочемо миру для нашої країни. Мені так хочеться, щоб «Слава Україні» неслася по всьому нашому світу, щоб ми були мирні, незалежні, — каже авторка «Думки, що лягли на папір».

У майбутньому письменниця планує написати ще одну книгу, яку обіцяє зробити більш позитивною, аніж дебютну, але також пов’язаною з війною.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх