У Кременчуці попрощалися із солдатом Ігорем Сєрковим

12.02.2024, 15:45 Переглядів: 2 706

Помер після довготривалого лікування, внаслідок поранення, отриманого під час виконання бойового завдання

Сьогодні, 12 лютого, Кременчук попрощався з 50-річним солдатом Ігорем В’ячеславовичем Сєрковим, який мав позивний «Корнет».

Як розповів «Кременчуцькому Телеграфу» військовослужбовець з позивним «Лиман», народився Ігор Сєрков у 1973 році, у Кременчуці. Навчався у загальноосвітній школі № 5, потім закінчив професійно-технічне училище № 20. Ігор проходив військову службу за контрактом з 14 травня 2021 року, обіймав посаду водія зенітно-кулеметного відділення, зенітно-кулеметного батальйону та брав участь в антитерористичній операції. А також мав статус учасника бойових дій.

3-го лютого 2024 року, після довготривалого лікування, внаслідок поранення, отриманого під час виконання бойового завдання, Ігор Сєрков помер у Львівській лікарні.

— Світла пам’ять українському воїну, герою, справжньому патріоту України, який стояв на захисті батьківщини, — зазначив військовослужбовець з позивним «Лиман».

Провести Ігоря Сєркова в останню путь прийшли його друзі, сусіди, близькі та рідні.

— Ми з ним познайомилися у 2015 році, коли була спілка ветеранів-учасників АТО Кременчука. Я там була секретарем, допомагала хлопцям розв’язувати їх соціальні, побутові, домашні та військові питання. З того часу ми завжди разом були, ми друзі, але на мене завжди казали, що сестричка. І постійно були на зв’язочку, і останній приходив до мене на лікування, дуже багато з ним говорили, — говорить посестра загиблого Тетяна Тесля.

Каже, його останні слова на станній зустрічі були такими: «Мені саме основне, як я стану перед хлопцями там, на тому світі. І я повинен зробити все до останнього, щоб мені там перед ними не було соромно».

— Він був сильним патріотом своєї батьківщини. На усі гроші, що він отримував, купляв необхідне хлопцям, відправляв та допомагав їм. Він запам’ятався нам справжнім другом, — додала Тетяна.

— Мені здається, що Ігоря знало всі місто. Це була людина дуже світла. Коли він приходив, як сонечко сяяло, він приходив до нас на офіс, де дівчата плели сітки, приносив дуже багато позитиву, який зараз залишиться з нами. І ми сподіваємося, що ми будемо нести його далі. А знайомі ми були вже давно, це ще з 2015 року, як я повернувся з АТО, — говорить голова громадської організації «Координаційний центр об'єднань ветеранів АТО» Володимир Поляков.

За словами Володимира, із загиблим вони познайомились ще в департаменті, коли створювали центр адаптації для військовослужбовців, повернувшись з АТО.

— Я завжди кажу, що солдат гине двічі. Перший раз, коли його вбивають, коли він вмирає від цієї війни, а другий — коли ми забуваємо про нього. Друга смерть страшна. Тому ми зробимо все, щоб він жив у наших серцях, у нашій пам’яті, щоб світло, яке він нам ніс, залишилося назавжди, — додав Поляков.

— На жаль, сьогодні один з багатьох сумних днів для нашої країни. Я познайомився з Ігорем у далекому 2016 році на одному з ковальських фестивалів у Кременчуці. Ми з другом підійшли, познайомилися, я трошки йому показав, він кував. І з того часу ми підтримували дружні стосунки. Коли він приїжджав у відпустки, ми завжди з ним зустрічалися. Балакали про життя, про родини, про нас, про нашу країну та про майбутнє. Я скажу, що він був дорослою людиною, доброю і чистою. Він притягував до себе людей, — говорить товариш загиблого.

Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

У полеглого воїна залишилися дружина та донька.

Фото: Кирило Воронцов

Автор: Дарія Згура Фото: Кирило Воронцов Відео: Кирило Воронцов

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.