Щоб молоде покоління знало: у світ вийшла книга про Героїв України з Кременчуччини

18 лютого у Кременчуцькій міській художній галереї презентували книгу «Герої Кременчуччини – Герої України», яку видала Творча спілка журналістів Кременчуччини.

В авторах зазначені троє людей – Володимир Шевченко, Оксана Гриниченко та Тетяна Булат, але загалом над виданням працювала ціла команда.

Один з авторів книги Володимир Шевченко згадує, що якось на відкритому уроці в одній зі шкіл міста він розповідав учням про видатних особистостей Кременчуччини. І один зі школярів запитав, чи є у Кременчуцькому районі Герої України.

У Кременчуцькому районі 8 військових мають звання «Герой України», деякі з них – посмертно. Не усі вони народилися у Кременчуці, але так чи інакше пов’язані з ним, – навчалися, жили у місті.

Герої України, про яких йдеться у книзі:

• Назар Боровицький (помер);
• Сергій Волинський (живий);
• Вадим Ворошилов (живий);
• Олег Гегечкорі (помер);
• Андрій Герус (живий);
• Олег Голіней (живий);
• Максим Кагал (помер);
• Віталій Коваль (помер).

При укладанні книги автори зокрема використали матеріали з кременчуцьких ЗМІ – розповіді батьків, родичів, коханих, знайомих та друзів Героїв.

Книгу випустили тиражем у 50 примірників, які Спілка журналістів видала власним коштом. Робота над проєктом тривала протягом 3 місяців.

Володимир Шевченко каже, що йому важко виділити з-поміж інших історію про когось одного з цієї книги:

«Кременчуцький ТелеграфЪ» під час заходу поговорив з матір’ю загиблого Героя України Максима Кагала – Тетяною Кагал. Вона каже, що не знала про те, що таку книгу видали у Кременчуці, автори з нею не зв’язувалися. І про сьогоднішню презентацію вона дізналася від племінниці – та надіслала їй афішу заходу.

На думку Тетяни Кагал, якби Максим був живий, коли азовці виходили з «Азовсталі», він би не здався:

На запитання журналістів, чи відчула Тетяна Кагал щось у той день, коли загинув її син, відповідає:

Також жінка розповіла історію, як Максим Кагал потрапив в «Азов». У 2014 році він сказав матері, що їде у Київ працювати в охороні бізнесмена.

Максим з матір’ю тримав зв’язок, коли був на навчаннях, хоч і не зізнавався, де саме він перебуває і чим займається. Після Мангуша Максим знаходився у Чонгарі, там не можна було користуватися телефоном, тож не було зв’язку.

Тоді Тетяна Кагал звернулася до свого персонального менеджера «Київстару» Романа і попросила відстежити телефон сина. Коли дізналися, що останнього разу він користувався телефоном у Чонгарі, пані Тетяна була у шоці.

На запитання, що дає їй сили триматися і посміхатися, відповідає:

На заході представник хорунжої служби 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Володимир Михайленко сказав, що особисто знав Максима Кагала:

Одна з авторок Тетяна Булат розповіла, що Творча спілка журналістів планує віддати шану військовим з Кременчуччини, які загинули на російсько-українській війні, – видати кілька книг у пам’ять про них (бо в одну інформація про усіх не вміститься).

Якщо кременчужани захочуть прочитати книгу «Герої Кременчуччини – Герої України», це можна зробити у читальному залі бібліотеки на вулиці Соборній та у краєзнавчому музеї. Можна і купити її. Вартість – 600 грн, бо книга кольорова і надрукована на крейдяному папері.