«Якби не відвезли жінку у лікарню, вона могла б померти»: як у Кременчуці мобільна бригада рятує від домашнього насильства

23.02.2024, 10:21 Переглядів: 1 402

Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги працює майже з початку повномасштабного вторгнення. Щотижня фахівці отримують десятки викликів, щодо випадків домашнього насилля у Кременчуці. Чому не варто боятися та мовчати про насилля у родині та куди звертатися, якщо вам потрібна допомога, читайте у матеріалі

Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги UNFPA у Кременчуці працює за фінансової підтримки уряду Великої Британії та благодійного фонду «Посмішка», розповідає соціальний фахівець бригади Олена Терещенко. За словами жінки, спеціалісти мають три планові виїзди на тиждень, та додаткові екстрені, якщо свідком насильства стала дитина.

— Ми отримуємо по 20 викликів з міста, та частково району. На «рятівні операції» виїжджаємо тричі на тиждень, та додатково на екстрені виклики. Є і звичайні історії, про те, що чоловік, наприклад, вигнав з дому, напився, буянив. А є дійсно випадки, які про домашнє насилля у чистому вигляді. Жінки після життя з агресором проходять довготривалий курс лікування, — каже Олена Терещенко.

Частіше від домашнього насилля потерпають жінки, констатує соціальний фахівець. Втім, є й зворотні ситуації, коли жертвою стає чоловік. Так у центрі згадують нетривіальну історію довгого сімейного життя, у якій довелося рятувати чоловіка.

— У нас був один такий випадок, ми чоловіку похилого віку допомагали шукати житло. Конфліктували вони з дружиною, це теж можна ідентифікувати як домашнє насилля. Часто жертва та кривдник міняються ролями, так було у цій ситуації. Їм вже під 90 років, але вони активні, дуже конфліктували, — розповідає Олена Терещенко.

Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги має свою кризову кімнату, де жертва насилля може пожити до 10 днів абсолютно конфіденційно. Якщо є запит на пошук житла, можуть допомогти й у цьому, кажуть фахівці мобільної бригади. Часто жертва насилля терпляче тримається з останніх сил, але продовжує замовчувати побиття, констатують фахівці.

— Був випадок, коли ми приходимо, а жінка сидить вся скручена «калачиком». Ми пропонуємо викликати «швидку», а вона відмовляється. У людей якийсь страх перед визнанням того, що їх дійсно слід рятувати. Ми відвезли жінку у лікарню самі, виявилося, що у неї були перебиті ребра, які мало не прорізали легені. Ще б трохи — й жінка померла б. Хоча вона молода зовсім, але так могло закінчитися її життя, — говорить Олена Терещенко.

Звернення до фахівців часто рятують життя, констатує команда мобільної бригади. У команді працює психолог та соціальний працівник, кожен випадок вирішують індивідуально. Кажуть, нині чимало звернень і від дружин військових, адже родинам, які довгий час перебувають окремо та проходять випробування війною, інколи потрібна допомога спеціалістів.

— Ми працюємо як швидка допомога. Виїжджаємо на місце виклику. Військові повертаються — у них є психічна, психологічна травма, вони мають певні фобії та починають аб’юзити своїх жінок. Була ситуація, коли чоловік-військовий встановлював жучок, слідкував за дружиною. Підозрював, що вона зраджує. Згодом він проходив психологічне лікування. Ситуація ще триває, — говорить Олена Терещенко, соціальний фахівець мобільної бригади від UNFPA.

Аби суспільство розуміло, що жертві є на кого покластися, випадки домашнього насилля потребують розголосу, говорять у мобільній бригаді, якщо хоча б одна жертва звернеться по допомогу після отриманої інформації, це вже перемога, каже психолог бригади.

— Ми консультуємо телефоном, аналізуємо ситуацію, оцінюємо ступінь ризику. Де саме знаходиться кривдник, чи загрожує щось жертві прямо зараз. Жертва має розуміти, що їй є на кого покластися, що вона не одна. Ми з’ясовуємо, що саме потрібно потерпілій — швидка, поліція. Якщо потрібні служби викликати самостійно немає змоги, ми це робимо за неї. Якщо ризики минули, ми заспокоюємо потерпілу, — розповідає психолог Віталія Дробот.

Щоб отримати допомогу мобільної бригади у Кременчуці звертайтесь за номером:

+380662500133

Нагадаємо, кременчужанка розповіла «Кременчуцькому Телеграфу» свою історію. Як вона вистояла після 30 років домашнього аб'юзу та «розірвала» коло насильства.

Автор: Лідія Ярославська Джерело фото: slovoidilo Фото: Кирило Воронцов

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.