«Якщо не я, то хто?» — чотирьом родинам кременчужан, полеглих у боях за Україну, вручили їх посмертні нагороди

Сьогодні, 27 лютого, в Кременчуцькій районній військовій адміністрації вручили нагороди родинам чотирьох загиблих воїнів. Посмертні нагороди від імені Президента України рідним полеглих Героїв передали заступник начальника Кременчуцької районної військової адміністрації Артем Даценко та начальник Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) підполковник Мирослав Волков.

Першим державну нагороду — орден «За мужність» ІІІ ступеня — вручили дружині загиблого солдата Криворучка Валентина Олександровича.

Він народився 28 травня 1993 року у Світловодську Кіровоградської області. Після закінчення школи навчався у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського. Працював на КрАЗі.

16 вересня 2022 року Валентина Криворучка призвали на військову службу, яку проходив у військовій частини А0224 водієм десантно-штурмового батальйону.

Він загинув 13 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Донецької області.

Був одружений. Без батька залишилися двоє дітей.

Посмертну нагороду старшого солдата Спиридонова Максима Сергійовича — медаль «За військову службу Україні» — отримала його дружина разом з донечкою.

Він народився 13 травня 1991 року у Кременчуці. Навчався у школах № 16 та № 17, закінчив професійно-технічне училище № 29 й кілька років працював на Крюківському вагонобудівному заводі.

Захищати Україну від російської агресії Максим пішов 3-го листопада 2022 року — був призваний Кременчуцьким РТЦК та СП. Служив стрільцем механізованого батальйону військової частини А4007.

Загинув 8 січня 2023 року під час стрілецького бою поблизу Авдіївки на Донеччині. Йому було лише 31 рік.

У загиблого Героя залишилися мати, дружина та донька.

Нагороду молодшого сержанта Турмія Ігоря Васильовича — орден «За мужність» ІІІ ступеня — отримали родина полеглого Героя. Їм також передали Подяку від командира військової частини, де служив Ігор.

Він народився у Кременчуці 19 січня 1992 року. Після закінчення школи працював на Крюківському вагонобудівному заводі, а перед початком повномасштабного вторгнення поїхав працювати за кордон — до Естонії. У перші дні повномасштабної війни повернувся в Україну, щоб стати на її захист. Був призваний на військову службу по мобілізації 10 березня 2022 року.

Служив на посаді електрика-дизеліста 2 загону спецпризначення військової частини А4030 (71 окрема єгерська бригада ДШВ). Позивний «Тур».

Під час виконання бойового завдання в районі міста Красногорівка Донецької області 22 березня 2023 року потрапив під сильний артилерійський обстріл та отримав множинні поранення.

Помер на 10-й день після отримання важких поранень — 2 квітня 2023 року в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».

Йому назавжди залишиться 31 рік… В Ігоря залишилась мати, дружина та маленька донька.

У липні 2023 року петиція про присвоєння Ігорю Турмію звання «Героя України» набрала необхідну кількість голосів. 

Орден «За мужність» ІІІ ступеня передали дружині солдата Кришталя Вадима Григоровича.

Він народився 21 червня 1982 року у Кременчуці. Навчався у школі № 21, а потім у ПТУ № 2. Працював на КВБЗ та опанував професію зварювальника.

На військову службу був призваний Кременчуцьким РТЦК та СП 24 серпня 2022 року. Воював мінометником десантно-штурмового батальйону.

Загинув під час виконання бойового завдання біля села Новомихайлівка Донецької області 10 січня 2023 року. Йому було лише 40 років.

У Вадима Кришталя залишилася дружина та двоє дітей.

Під час вручення державних нагород Артем Даценко та Мирослав Волков висловили співчуття родинам загиблих Героїв та запевнили, що для них буде завжди всебічна підтримка та допомога. 

Після вручення нагород спогадами про своїх чоловіків поділилися дружини загиблих Героїв.

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює співчуття рідним та близьким загиблих захисників України.

Вічна Слава Героям!