Кременчук, Сюжети, Воїни світла, Війна, Відео

«Він янгол, він залишиться у наших серцях»: у Кременчуці попрощалися зі старшим солдатом Олександром Сурєвим

15.03.2024, 16:03 Переглядів: 1 720

Військовий кілька днів не дожив до свого 23-річчя. У Олександра залишилася дружина та маленький син

Сьогодні, 15 березня, у Міському палаці культури попрощалися зі старшим солдатом, оператором протитанкових ракетних комплектів Олександром Сурєвим. Народився Олександр 12 березня 2001 року у Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій спеціалізованій школі-інтернаті спортивного профілю І-III ступенів імені І.М. Піддубного. Пішов захищати країну добровольцем у квітні 2023 року. Директор навчального закладу Олександр Кириченко згадує, що хлопець ще у шкільні роки проявляв любов до військової справи. Мрія бути десантником.

— Він прийшов до нашого закладу вересневим ранком 2009 року у перший клас. Його привела мама. Я як зараз пам’ятаю, як він стояв з молодшим братом Семеном. Хлопець був надзвичайно сумлінний, спокійний, врівноважений, відповідальний. Піклувався про молодшого брата. Сашко займався футболом, був напівзахисником у команді закладу. Цікавився військовою справою. Відвідував уроки захисту України, хотів стати десантником. 12 березня йому було б 23 роки, він не дожив до цього дня кілька днів. Прикро, що такі діти йдуть від нас, — говорить Олександр Кириченко.

Хлопець мав теплі стосунки зі вчителями навчального закладу. Був сумлінним учнем та відповідальною людиною. Класний керівник загиблого воїна пані Марина згадує, що це був юнак, який не підведе. Останнє слово на похороні Олександра хлопець заповідав сказати саме їй.

— Він говорив, що якщо я загину, нехай слова про мене скаже класний керівник. Це була його остання воля. Я для нього була янголом-охоронцем, він для мене був чудовим учнем. Це була дитина, яка слухала та чула. На нього завжди можна було покластися. Це світла дитина. Він янгол, він залишиться у наших серцях, — говорить Марина Миколаївна.

Попрощатися з воїном прийшли його рідні та друзі. Троюрідний брат та товариш Олександра Владислав констатує, до останнього не вірив, що Сашко піде на війну. Втім, сміливість та відвагу чоловік проявляв змалечку.

— Він був готовий готовим захищати Україну. Ми з ним зідзвонилися, і він у телефонній розмові сказав мені: «я піду добровольцем». Мені не вірилося, адже у нього маленький син, дружина, але він пішов за нашу країну, — каже Владислав.

Обіймав посаду Олександр старшого оператора протитанкових ракетних комплектів 77 бригади ДШВ.

— Загинув 7 березня 2023 року виконуючи бойове завдання по захисту країни. Мужньо виконавши військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність у районі селища Новоселівське, Сватівського району, Луганської області, — каже військовослужбовець з позивним Лиман.

Панахиду за полеглим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Олександра на Свіштовському кладовищі, поряд з іншими відважними захисниками.

Фото: Артем Коваленко

Автор: Роксолана Жукова Фото: Артем Коваленко Відео: Артем Коваленко

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.