Кременчук, Воїни світла, Війна, Відео, Сюжети

«В наших серцях він буде жити вічно»: Кременчук попрощався з кулеметником Андрієм Корчакою

9.04.2024, 15:15 Переглядів: 1 262

Загинув воїн 26 лютого 2024 року на Харківщині

Сьогодні, 9 квітня, у Міському палаці культури попрощалися з українським захисником Андрієм Корчакою. Народився чоловік у Кременчуці 31 грудня 1975 року. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 18. Закінчив Кременчуцьке професійно-технічне училище № 22. На захист України Андрій став 9 грудня 2023 року.

— Був товариським, мав багато друзів та велику родину. Серйозно ставився до справ якими займався, як у цивільному житті, так і на війні. Тривалий час працював автоелектриком. Обіймав посаду кулеметника стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти, — розповідає військовослужбовець з позивним Лиман.

Загинув Андрій 26 лютого 2024 року у районі села Синьківка, Куп'янського району, Харківської області. Рідні та колеги згадують чоловіка як кваліфікованого фахівця та гарного друга.

— Він чудова людина, хороший слюсар. Відповідальний, старанний. Колектив його поважає, любить та сумує. Людина безвідмовна. Дуже шкода… Нехай земля йому буде пухом, — каже екскерівник загиблого Костянтин.

Колеги розповідають, що продовжували спілкуватися з Андрієм й тоді, коли чоловік пішов на війну.

— Він мало говорив про війну. Але, було звичайно важко. Особливо на Харківському напрямку. Було й таке, що він і по три дні не виходив на зв'язок, потім добу відсипалися вони, і знову йшли. Він отримав там контузію, лежав у госпіталі в Харкові. Через три дні знову пішов на фронт. Потім не було з ним зв'язку близько місяця. Дізналися, що він загинув, — говорить Костянтин.

Як про гарного сім'янина згадує про Андрія родич та друг Володимир. Полеглий воїн виховував двох доньок. Мріяв все життя провести поряд з рідними, але, не судилося, констатує Володимир.

— Андрія я знаю вже досить довго — років 20. Наші дружини — сестри. Він дуже добре влився у нашу сім'ю. Хороша людина, щира. Любив родину, любив дітей. Двоє дітей у нього — дві доньки. Він їх виховував, вкладав усю душу. Я думаю, мріяв довго жити разом. Але, прийшов ворог на нашу землю і забрав цю людину. В наших серцях він буде жити вічно. Герої не вмирають, а він був справжнім Героєм, — каже Володимир.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали захисника на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.

Автор: Роксолана Жукова Відео: Артем Коваленко

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.