Світла, добра, чуйна людина: у Кременчуці попрощалися із загиблим військовим Дмитром Стовбою

3.06.2024, 13:29 Переглядів: 2 363

Побратими пригадують Дмитра як хорошого спеціаліста та роботящого чоловіка, який дуже любив готувати

Сьогодні, 3 червня, у Міському палаці культури Кременчука попрощалися із полеглим у бою за Україну військовослужбовцем Дмитром Стовбою. Народився Дмитро 10 вересня 1982 року у Кременчуці, навчався у загальноосвітній школі № 17, професійну освіту здобув у ПТУ № 19, далі працював на ТОВ «Істок».

Провести Дмитра в останню путь зібралося багато людей — рідні, друзі, знайомі, колеги, побратими. Попрощатися із кременчуцьким захисником прийшли також і представники місцевої влади: мер Віталій Малецький, секретар міськради Юрій Гриценко, заступники міського голови Володимир Пелипенко та Руслан Проценко.

Побратими згадують про товариша тільки найкраще.

— Дмитрик був компанійський, любив свою сім’ю, дуже любив і сумував за ними, завжди був у доброму гуморі та позитивний чувак. Я навчав його роботі оператора, він швидко вчився, — згадує побратим Олександр.

Дмитро власноруч робив удома ремонти, а ще дуже любив готувати. І дуже смачно готував! — додає побратим Владислав.

Зі сльозами на очах товариші Дмитра дякували його батькам за виховання сина.

— Хотів би подякувати його батьку за сина, який не зломився, а пішов захищати нашу державу. Як людина був дуже чуйний, завжди допомагав людям. Поганого нічого сказати не можу — дійсно світлим був, — говорить товариш Дмитра із позивним «Полячок».

— Ми з ним народилися в одному місяці, знали один одного із малечку. Перші кроки робили разом, перше слово «мама» сказали майже одночасно. Він завжди був світлим, добрим, чуйним. Його поважали усі. З часом так сталося, що роз'їхалися по різних районах міста, але завжди підтримували зв’язок, — розповідає товариш Дмитра Сергій.

Чоловік додає, не знав, що Дмитро пішов воювати. А про його загибель дізнався у суботу, 1 червня, коли країна-агресор знову вдарила по Україні ракетами.

До лав Збройних Сил України чоловік приєднався у перші дні повномасштабного вторгнення — 28 лютого 2024 року. Служив у кулеметному відділенні взводу вогневої підтримки штурмової роти штурмового батальйону.

Дмитро мужньо виконував усі поставлені завдання, мав авторитет у підрозділі, був надійним побратимом. Загинув 24 травня під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області. Світла пам’ять нашому герою, який до останнього стояв на захисті своєї Батьківщини та нас з вами! — додає військовослужбовець із позивним «Лиман».

У полеглого захисника лишилися батько, дружина та двоє дітей.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Дмитра на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.

Фото: Яна Гудзь

Автор: Яна Гудзь Фото: Яна Гудзь

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.