15 червня помер військовослужбовець з Кременчуччини Сергій Царенко. Старший солдат пішов на війну добровольцем ще у 2017 році, підписавши контракт зі Збройними Силами України. Служив кухарем у 131 окремому розвідувальному батальйоні.
5 липня 2023 року Сергій Володимирович був переміщений до роти охорони Глобиного. Прослуживши 4 місяці, знову був переміщений до військової частини А4957, де був кухарем їдальні взводу матеріального забезпечення.
Серце воїна зупинилося 15 червня.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким полеглого воїна.
Доповнено
Схилившись на коліно 19 червня Глобинська громада попрощалася з старшим солдатом Сергієм Царенком.
Народився Сергій Володимирович 18 вересня 1969 року в селі Знам’янка Кременчуцького району на Полтавщині. Згодом родина переїхала до Кадіївки Луганської області; тут Сергій пішов до першого класу, по закінченні школи навчався в училищі, здобув професію електрика. Після строкової військової служби працював за фахом на шахті у місті, що стало рідним.
У 1997 році переїхав на Глобинщину - в село Петрівка. З часом почав працювати у Глобинському м’ясокомбінаті. У 2004 році Сергій зустрів свою другу половинку, з якою створили дружню, міцну родину.
У 2017 році Сергій Володимирович пішов на війну добровольцем, підписавши контракт зі Збройними Силами України. Служив кухарем у 131-му окремому розвідувальному батальйоні. 5 липня 2023 року був переміщений до роти охорони Глобине. А вже за 4 місяці - до військової частини А4957, де був кухарем їдальні взводу матеріального забезпечення.
- Майже 7 років свого життя Сергій Царенко віддав служінню Україні, не шкодуючи себе і не звертаючи уваги на проблеми зі здоров’ям. Тому серце воїна не витримало тяжких випробувань війни і раптово зупинилося 15 червня…
Рідні, близькі, побратими згадують Сергія Володимировича дуже відкритою, щирою, доброю, завжди усміхненою людиною. Мав багато друзів, любив жартувати, був душею компанії. А ще - працьовитим, допомагав усім, хто звертався. Здавалося, що чоловіка скрізь знали і поважали…
На жаль, наш захисник вже ніколи не зайде до рідної домівки, не обійме кохану дружину, не побачить сина, на зустріч з яким так довго чекав, не поняньчить онуків... Занадто висока ціна нашої свободи! Втрачаємо відважних, мужніх, самовідданим, - йдеться у повідомленні Глобинської громади.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.