«Завдяки таким героям ми з вами ходимо під сонцем»: у Кременчуці попрощалися із полеглим розвідником Дмитром Авраменком

Сьогодні, 18 червня, у Міському палаці культури Кременчука попрощалися із загиблим розвідником, солдатом Дмитром Авраменком. Народився військовий 15 лютого 1996 року у Кременчуці, навчався у гімназії № 16, а профосвіту здобував у Вищому професійному училищі № 7. Доля склалася так, що Дмитро ще в дитинстві лишився без матері — вона померла внаслідок хвороби. Тож виховували хлопця бабуся та тітка.

Провести полеглого військового в останню путь зібралося дуже багато людей — колишні однокласники та одногрупники, педагоги зі школи та училища, друзі та знайомі.

Гарними спогадами про випускника ділиться колектив ВПУ № 7. Директор училища, Микола Несен, каже: це вже 49-й портрет в галереї пам’яті їхніх загиблих випускників.

Олег Лисак був майстром виробничого навчання у Дмитра на першому курсі. Пригадує його як відповідального учня, який сумлінно виконував усі поставлені завдання, дуже любив професію.

Ще Микола Несен додав, що Дмитро уже після початку повномасштабного вторгнення ходив до Кременчуцького РТЦК та СП і просив, щоб його призвали на військову службу. Проте йому відмовляли. Тому він поїхав аж у Львівську область, і там у квітні минулого року його мобілізували у Яворівському ТЦК.

Як завжди усміхненого хлопця, який дуже любив свою бабусю, пригадує учня і куратор групи Дмитра Олена Змієвська. 

Поділилися спогадами про Дмитра і педагоги із гімназії № 16, де хлопець навчався. Директор гімназії Олексій Довбня каже, загибель кожного випускника — це тяжка втрата і для усього колективу, і для нього особисто.

І перша вчителька Дмитра, Наталія Аврахова, і класна керівниця у середніх класах, Наталія Корецька, згадують учня як доброго, чуйного, товариського хлопця, який мав багато друзів та міг знайти спільну мову з усіма.

Олексій Довбня додає, це вже 11-й полеглий випускник їхньої гімназії.

Висловив щирі співчуття з приводу загиблого захисника і військовослужбовець із позивним «Лиман».

У Дмитра лишилися бабуся, тітка та сестра. 

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Дмитра на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.