«З ним сміливо можна було йти в бій»: у Кременчуці попрощалися із загиблим десантником Володимиром Георгіцою

Сьогодні, 24 червня, у Міському палаці культури Кременчука попрощалися із загиблим десантником, сержантом Володимиром Георгіцою. Народився військовий у 1992 році у Кременчуці, навчався у загальноосвітній школі № 20.

Попрощатися з Володимиром зібралися багато людей — рідні, друзі, знайомі. Мати бійця працює у кременчуцькому перинатальному центрі, тож підтримати жінку та розділити з нею горе прийшов майже увесь колектив.

Олена працює разом із матір’ю Володимира. Коли дізналися про страшну звістку з фронту, каже, в ступорі були усі.

Жінка розповідає, Володимир дуже хотів, щоб якнайшвидше закінчилася війна і щоб усі діти жили під мирним небом, бо й сам мав дитину.

Спогадами про службу із загиблим поділився і його побратим, Максим. Говорить, уже виходили з позицій і за кілька днів вони усі разом мали йти у відпустку. Але, як завжди, ситуація перегралася.

За словами Максима, його товариш отримав серйозне поранення в ногу. Військовий каже, на Володимира під час служби завжди можна було покластися.

Максим також додає, що хлопці на передовій уже фізично втомилися від війни. І отакі прощання із захисниками — головний тому показник.

За словами військовослужбовця з позивним «Лиман», до лав Збройних Сил України Володимир приєднався під час мобілізації 15 лютого 2024 року.

У загиблого бійця лишилися батьки, брат, дружина та дитина.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Володимира на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.