«Від емоцій аж кричати почала»: з російського полону повернули моряка МБАК «Кременчук» Руслана Бігняка

З російського полону повернули 31-річного хмельничанина Руслана Бігняка. Він служив у Військово-морських силах України, був старшим матросом на катері «Кременчук» у Маріуполі. 86 днів він разом з іншими захисниками обороняв Азовсталь. Востаннє на зв’язок Руслан виходив 18 травня 2022 року — він зателефонував до матері й сказав, що йде на фільтрацію. І аж до ночі 26 червня Валентина Бігняк не чула свого сина. Про це повідомляє видання Всім.ua.Хмельницький. 

«Я від емоцій аж кричати почала»

Мама звільненого Руслана до останнього вірила, що син повернеться, однак не знала коли це станеться. І ось об 11 годині ночі, 25 червня, пролунав дзвінок. На іншому кінці слухавки — представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Каже: «Вітаємо, ваш син повернувся в Україну».

— Писали, що буде сьогодні обмін і я постійно заглядала, і мій внук, старшого сина, заглядав в телефон і казав: нічого не пишуть. І аж в пів 11 мені дзвінок з невідомого номера і кажуть: «Ми з координаційного штабу, хочемо вас запитати: хто вам приходиться Бігняк Руслан?». Відповідаю: «Це мій син». «Ми вас вітаємо, він в Україні». Я тут почала так кричати, вікна відкриті, аж сусідка прибігла запитати, що сталося. Тут знову дзвінок, від СБУ. Привіталися і питають: «Ким вам приходиться Бігняк Руслан? Він в Україні». 

— Я всю ніч не спала. Мені сказали, що він пізніше передзвонить. Потім побачила його по телевізору. Він четвертий виходив з автобуса. І аж у два часа ночі він мені подзвонив. Таким протяжним голосом, ніби в нього немає сил говорити. І він так тихесенько привітався і на цих моїх емоціях каже: «Мам, все добре». І в шість ранку він знову дзвонить, а в мене телефон в руках. Каже: «Мам, ти що не спала?». Я чекала твого дзвінка. Тоді він пару слів сказав, а вже о 9 ранку я змогла з ним нормально поговорити — пів години, а може й більше, — цитує матір Руслана видання Всім.ua Хмельницький. 

Жінка розповіла: Руслан — моряк. Він разом з командою першим давав бій окупантам, перебуваючи на катері «Кременчук». А потім потрапив на Азовсталь. Жінка, зі слів сина, розповіла: їм обіцяли, що обміняють за 4 місяці та цього не сталося. Валентина Іванівна продовжила: Руслан пройшов не легкий шлях в полоні, адже був і в тюрмі в  Оленівці, і в Таганрозі, і в Каменськ-Шахтинську, і в Камишині.

— Я писала листи на СБУ, просила, щоб мені сказали, де він знаходиться. СБУ відповіло: він в Каменськ-Шахтинську. Координаційний штаб теж казав, що там. А виявилося, що його влітку 2023-го вивезли в Камишин і він там находився. 

Жінка додала: у нього був доволі пригнічений стан — це вона побачила на відео з обміну. 

— Як виходив з автобуса — дуже такий в нього страшний погляд, такий, ніби він нашуганий. Він не вірив, каже: «Я не вірю, що мене звільнили». Ті хлопці виходять, сміяться, кричать «Слава Україні», а він такий зашуганий, такий з острахом виходить, що можна побачити, які в нього скляні очі. Але добре, що я його почула хоть, — додала Валентина Іванівна. 

Що відомо про Руслана Бігняка

Руслан Бігняк народився 5 серпня 1992 року. Навчався у Хмельницькій загальноосвітній школі № 25 імені Івана Огієнка. Потім здобував освіту у Хмельницькому кооперативному торговельно-економічному інституті (ХКТЕІ) на напрямку менеджменту. Там працює і його матір Валентина Бігняк, яку в освітньому закладі весь час всіляко підтримували, зазначив в. о. ректора ХКТЕІ Юрій Телячий.  

Після звільнення з полону Руслан певний час перебуватиме на відновлені у Полтавській області. Батьків, розповіла Валентина Бігняк, попросили, поки що не приїжджати. Та за декілька тижнів уже зможе обійняти свого сина.