«Запалюємо вогні й танки». Воїна з Кременчука Володимира Івасенка нагородили орденом «За мужність» (посмертно)

До Дня Конституції військового з Кременчука Володимира Івасенка, з позивним «Вольф», посмертно нагородили орденом «За мужність». Указом Президента України № 401/2024  від 28 червня 2024 року старшого солдата Івасенка Володимира Юрійовича нагороджено посмертно орденом «За мужність» III ступеня за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.

Володимир Івасенко боронив незалежність України під час Революції Гідності, націоналіст не залишився осторонь коли почалася російсько-українська війна. Він служив у 2 механізованому батальйоні 17 окремої танкової бригади (19.03.14-06.09.15). Він пройшов Іловайськ та Авдіївку.

Володимир служив в основному біля Станиці Луганської й відправлявся на ротацію на передові позиції, де поруч стояв підрозділ з Кривого Рогу.

Володимир навіть не здогадувався, що врятував життя побратимів, поки не побачив сюжет журналістів. У 2014 році на їх блок-пост прийшов дідусь, який хотів пригостити українських воїнів медом — Володимир відмовив діду. З’ясувалося, що дід поніс мед з вибухівкою на сусідню позицію. У результаті влаштованого чоловіком теракту на блокпосту загинув криворіжець Олександр Суслопаров, боєць 17-ї окремої танкової бригади. Троє військових отримали поранення. А у лютому 2015 року посібник бойовиків намагався влаштувати ще один теракт, але його затримали, а згодом обміняли на українських воїнів.

Після демобілізації Володимир разом з однопартійцем з ВО «Свобода» Євгеном Цимбалом створили громадську організацію Кременчуцький патріотичний клуб «Доброволець». Проводили патріотичні акції, забіги на підтримку військових, спілкувалися з дітьми у школах та навчальних закладах, порушували питання оренди землі під церкви московського патріархату, долучалися до перейменування вулиць та створення патріотичних муралів. На місцевих виборах у 2020 році балотувався кандидатом до Кременчуцької міської ради.

Повномасштабний наступ Росії й Володимир без вагань стає на захист України. Комбатант «Легіону Свободи» долучився до лав територіальної оборони — 145 батальйону територіальної оборони. За станом здоров’я Володимир міг залишатися у тилових позиціях, проте після загибелі побратима зі «Свободи» Юліана Матвійчука (депутата Полтавської міської ради) вирушає на «нульові позиції», щоб мати змогу помститися за друга «Бобра».

Загинув Володимир «Вольф» Івасенко 29 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області — потрапив під вогонь ворожої артилерії.

У Володимира залишилася сестра та матір Катерина Михайлівна. Родина вже раз пережила лихо й покидала рідну домівку через Чорнобильську трагедію. Володимир  народився 11 липня 1978 року у с. Мотовилівка Фастівського району Київській області. Навчався у школі № 1 Чорнобиля, після вибуху Чорнобильської АЕС родина переїхала до Кременчука, де він закінчив 26 школу. Вивчав право у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Працював у відомчій охороні Кременчуцької ТЕЦ.

У жінки тепер залишилися спогади та речі Вовчика, які вона передала до військово-історичного музею ВПУ № 7.

Разом з речами передали світлини «Вольфа», а також до фондів музею передали «газбак» від німецького протигаза часів Другої світової війни. 

Минулого року на честь Володимира Івасенка відкрили меморіальну дошку на будинку, де він мешкав на вулиці Володимира Великого.