Чи готові українці заради миру до територіальних поступок Росії — КМІС дослідив динаміку суспільних настроїв

Упродовж 16-22 травня 2024 року і 20-25 червня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів два окремих власних всеукраїнських опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав власне моніторингове запитання про готовність до територіальних поступок для завершення війни та про сприйняття окремих можливих мирних домовленостей. Методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах підконтрольної уряду України території було опитано 1067 респондентів протягом 16-22 травня і 2008 респондентів протягом 20-25 червня. Опитували громадян України старше 18 років. Громадян, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року не опитували.

Як зазначають у КМІС, отримані результати «дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення».

З травня 2022 року у своїх опитуваннях КМІС регулярно ставить запитання щодо готовності населення до територіальних поступок заради досягнення миру та збереження незалежності. Востаннє результати такого опитування був опублікований у грудні 2023 року. Після цього такі ж питання ставили респондентам у лютому та травні 2024 року.

На графіку 1 наведені відповіді респондентів. У період з травня 2022 року до травня 2023 року ситуація була відносно стабільною — лише близько 8-10% респондентів були готовими на територіальні поступки, а абсолютна більшість (82-87%) виступали проти жодних поступок. Після травня 2023 року простежується поступове зростання частки тих, хто готовий піти до територіальні поступки. Так, до кінця 2023 року про готовність до поступок заявляли вже 19% опитаних, у лютому 2024 року — 26%, а у травні 2024 року — 32%!

Частка тих, хто виступає проти жодних територіальних поступок в зазначений період стабільно знижувалася. Водночас станом на травень 2024 року більшість українців (55%) виступали проти жодних територіальних поступок.

Тих, хто під час опитування обрав варіант «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій» запитали, як ці люди бачать відносини з Росією та якою бачать мету Росії у війні проти України.

73% з них хочуть відгородження від Росії — щоб між Україною і Росією були закриті кордони, візи та митниці. Серед тих, хто проти жодних поступок таку ж думку висловили 79% опитаних.

Щодо мети Росії, то ці люди трохи менше відчувають екзистенційність загрози, але і серед них 46% вважають, що Росія прагне знищити українську націю або здійснити фізичний геноцид. Серед тих, хто проти жодних поступок таких 68%.

При цьому лише 5% українців поділяють російський наратив, що РФ нібито «прагне здійснити денацифікацію і демілітаризацію без посягання на незалежність України».

А як українці ставлять до різних «пакетів мирних домовленостей»

У КМІС зазначають, що після початку повномасштабного вторгнення в опитуваннях звичними стали запитання, наскільки українці готові заради мирних домовленостей до можливих поступок. Наприклад, відмова від вступу до НАТО.

Далі наводяться результати власного експерименту КМІС.

Пакети звучали наступним чином:

Пакет № 1:

• Росія зберігає контроль над усіма окупованими зараз територіями
• Україна відмовляється від вступу до НАТО
• Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови

Пакет № 2:

• Хоча Україна офіційно цього не визнає, але Росія зберігає контроль над окупованими територіями Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської областей та Криму
• Україна стає членом НАТО та має справжні гарантії безпеки
• Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови

Пакет № 3:

• Хоча Україна офіційно цього не визнає, але Росія зберігає контроль над окупованими територіями Донецької і Луганської областей та Криму
• Україна повертає контроль над Запорізькою і Херсонською областями в повних межах
• Україна стає членом НАТО та має справжні гарантії безпеки
• Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови

На графіку нижче наведені результати для кожного пакету. Як можна побачити, варіант з відкладенням визволення окупованих зараз територій та забороною на вступ до НАТО, проте із вступом до ЄС (пакет № 1), підтримують 38%, а для 54% такий варіант категорично неприйнятний.

Водночас якщо Україна отримає членство в НАТО на додачу до членства в ЄС (пакет № 2), то навіть із відкладенням визволення окупованих територій 47% українців готові підтримати такий варіант, а категорично проти будуть лише 38%.

А якщо Україна крім членства в НАТО і ЄС також зможе визволити хоча б Херсонщину та Запоріжжя (пакет № 3), то на такий варіант будуть згодні, хоч і з зауваженням як «важкий компроміс», оскільки інші території залишаться під контролем Росії, 57% опитаних. Категорично неприйнятним такий варіант вважає 33% респондентів.

У КМІС зазначають, що «ставлення до розглянутих пакетів показує, що якби пакети включали нинішні вимоги Росії, то абсолютна більшість категорично відкинули б їх».

Як зазначив виконавчий директор КМІС Антон Грушецький, у «травні, коли ми в черговий раз запитували про готовність до територіальних поступок, повномасштабне вторгнення тривало вже понад два роки».

Антон Грушецький зауважує, що в контексті можливих «поступок» українці проти «миру на будь-яких умовах», а пріоритетом бачать забезпечення безпеки та переконливих гарантій.

Нагадаємо, за результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) наприкінці травня, більшість українців (58%) згодні з твердженням, що українська влада не повинна йти на компроміси у переговорах з РФ, і Україна продовжуватиме боротьбу стільки, скільки буде потрібно. Не згодні з таким твердженням майже удвічі менше — 30%.

А за результатами соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова у червні, переважна більшість українців (80%) вірять в перемогу України у війні з Росією. При цьому, 38% вважають, що вона настане через 1–2 роки. Не вірять у перемогу лише 12% опитаних.