«На щиті» повертається військовий зі 107 реактивної артилерійської Кременчуцької бригади Володимир Позовний

3-го серпня на російсько-українській війні загинув солдат 107 реактивної артилерійської Кременчуцької бригади Володимира Позовного. Група, у якій був Володимир, потрапила під скид боєприпасу у Донецькій області, й наш військовослужбовець отримав поранення. Володимир тривалий час проходив лікування, проте 3-го серпня його серце зупинилося. Про це повідомляє пресслужба військової частини.

Володимир Анатолійович Позовний народився 15 травня 1986 року в Онуфріївці Кіровоградської області. З дитинства захоплювався кіньми, мав своїх лошат та працював на конюшні. Згодом працював на тютюновій фабриці у Кременчуці.

Володимир відзначався загостреним відчуттям справедливості, тому не зміг стояти осторонь, коли росія здійснила повномасштабне вторгнення на територію України, тому долучився до лав 107 реабр, де був водієм відділення. Побратими згадують, що Володимир був веселої вдачі та завжди приходив на допомогу.

Друг дитинства Володимир Калантаєвський розповів «Телеграфу», що у Володимира було троє дітей, яких він дуже любив.

З дитинства Володимир захоплювався кіньми, мав своїх лошат та працював на конюшні. У нього були «золоті руки» й навіть робив ремонти з нуля під ключ. 

Прощання з військовослужбовцем Володимиром Позовним відбудеться в Онуфріївці Кіровоградської області.

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює співчуття рідним та близьким захисника України Володимира Позовного.

Доповнено

8 серпня живим коридором пошани провели в останню дорогу мужнього воїна-захисника Позовного Володимира Анатолійовича, який виборював незалежність України та мирне небо для кожного з нас. Заупокійне богослужіння провів військовий капелан 107 реактивної артилерійської Кременчуцької бригади отець Владислав. 

Народився Володимир в Онуфріївці, 15 травня 1986 року. Тут навчався у місцевій школі.

- «Володя був спокійним та старанним учнем. Товариським і завжди з лагідною посмішкою», таким його згадує перша вчителька. У 2003 році закінчив 11 класів та здобув повну середню освіту. Спочатку свою роботу пов’язав з доглядом за благородними тваринами – кіньми, адже з дитинства ними захоплювався, їздив верхи, навіть мав своїх лошат. Згодом працював будівельником, робота йому дуже подобалася, міг зробити ремонт з нуля під ключ, мав справді золоті руки та хист до цієї справи. Потім працював на тютюновій фабриці у Кременчуці.  До повномасштабного вторгнення російської федерації на терени України, Володимир разом зі своєю дружиною Анастасією та синами, жили щасливе, розмірене життя, мали свої плани і мрії на майбутнє. Та страшні події сьогодення змінили життя родини.

Володимир не зміг стояти осторонь та спокійно сприймати те, що загарбник руйнує українські міста і села зрівнюючи їх з землею та приймає добровільне рішення стати на захист рідної країни підписавши контракт 2 липня 2023 року, стає водієм відділення 107 реактивної артилерійської Кременчуцької бригади.

Володимир був доброзичливим, щирим, компанійським, завжди готовий прийти на допомогу своїм побратимам, надати пораду та підтримати у складній ситуації, в свою чергу прислухався і до порад бойових товаришів. В липні 2024 року, група, у якій був Володимир, потратила під скид боєприпасу з БпЛА у Донецькій області, в наслідок чого наш захисник отримує поранення, та потрапляє до лікарні у місті Дніпро. Там Володимир тривалий час проходить лікування та бориться вже за власне життя, - розповів голова Онуфріївської громади. 

3 серпня 2024 року зупинилося серце водія відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А 1546, солдата Позовного Володимира Анатолійовича. Він залишився відданим військовій присязі на вірність Українському народу.