Від фронту до спортивних перемог: шлях і незламний дух ветерана Олега Сподіна

Олегу Сподіну — 31. Він ветеран. До великої війни працював маркшейдером (гірничий інженер — ред.) на Єристівському гірничо-збагачувальному комбінаті на Полтавщині, що входить до швейцарської гірничої групи Ferrexpo. Однак щойно Росія розпочала повномасштабне вторгнення, чоловік доєднався до місцевої самооборони.

Дещо згодом став військовослужбовцем 14 окремої механізованої бригади та виконував бойові завдання на Харківському напрямку під Куп’янськом. Там 15 лютого 2023 року отримав поранення коліна — ногу довелося ампутувати.

Однак про це ветеран розповідає спокійно: «Та яка там депресія? Це, може, цивільним так здається. Жоден військовий, із якими я мав нагоду поговорити,  ще не впадав в депресію через втрату кінцівки». 

Історія Олега надихає. Вона — про підтримку близьких, протезування і спорт. 

Скриншот з відео

«Хлопці загинули. А мені тільки розтрощило колінний суглоб»

Як і для більшості українців початок повномасштабної війни для Олега був несподіваним. У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року він працював.

Тоді Олег вирішив, що хоче долучитись до Збройних сил України, однак через проблеми з пропискою його не взяли, тож він став самооборонцем. Дещо згодом чоловік отримав повістку.

Період служби в 14 окремій механізованій бригаді, до отримання поранення

Перші бойові завдання Олег виконував на Донбасі — недалеко від Соледару. Пізніше його перевели на Харківщину. Він розповідає, що компанія забезпечувала його необхідною формою та засобами захисту для виконання обов’язків. 

Саме під Куп’янськом він отримав поранення. Це сталося під час евакуації поранених бійців.

Тренування зі стрільби з лука, фотограф Дмитро Купцов

Свідомість не втратив, і це було, мабуть, найгірше, бо довелось їхати бездоріжжям з пораненою ногою, що стало справжнім випробуванням. Утім, евакуація була швидкою. Вже за півтори години Олег був у стабілізаційному пункті. Там медики намагалися врятувати колінний суглоб, але «скласти» його було нереально. Тоді стало зрозуміло: ногу таки доведеться ампутувати.

Олександра Кабанова та Олег Сподін у перерві між сеансами реабілітації, фотографиня Кася Стрек для The New York Times

«7 серпня я вперше став на протез»

Про поранення Олег наважився розповісти батькам майже відразу. Хоча, зізнається, хвилювався. 

Батьки, продовжує Сподін, засмутились, але потім відповіли щось на кшталт: «Тепер на фронт не повернешся, будеш вдома». Так само відреагувала дружина Олега — Олександра. 

Дружина Олега Олександра, скриншот відео

Дізнавшись про поранення, Олександра відразу почала шукати шляхи допомоги. Очікування, каже, взагалі не про неї. Жінка писала в соціальних мережах буквально всім ветеранам і їхнім дружинам. Так натрапила на сторінку Олександра Будька (відомого громадського діяча, письменника, ветерана за позивним «Терен» — ред.), який порадив звернутися до Superhumans — медичного центру, що займається протезуванням та реабілітацією.

Тієї ж миті сім’я заповнила анкету і вже наступного дня отримала відповідь. Олега розпитали про травму, перенесену операцію і сказали, що чекатимуть на нього, щойно загоїться рана.

Олег із дружиною Олександрою на прогулянці в місті Горішні Плавні на Полтавщині, фотограф Дмитро Купцов

Про важливість підтримки з боку роботодавців говорить і CEO Superhumans Center Ольга Руднєва. За її словами, військовослужбовцям просто-таки необхідно відчувати, що вони гарантовано отримають нормальне медичне забезпечення.

Олег в період очікування електронного коліна в центрі Superhumans, джерело — сторінка Facebook Superhumans

Окрім того, людям, які воюють, важливо відчувати, що їх «не кинуть», зокрема роботодавці. 

Через два місяці Сподін уже був у центрі. Після огляду фахівців з’ясувалося, що треба робити корекцію — ще одну операцію. 

 Однак до протеза звик швидко. Допомогли, каже, тренування і ходьба. Вже за тиждень Сподін з товаришем «намотав» майже 8 кілометрів.

З неприємного — нога постійно худне. Був випадок, коли вона просто «вилетіла». Але, на щастя, Олегу вдалось встояти.

«Я терпіти не можу, коли мене жаліють чи нав’язують допомогу»

Під час реабілітації психологічно Олег почувався добре. За це завдячує своїм близьким. Підтримувати, каже, теж треба вміти. Тож ділиться з нами негласними правилами.

Скриншот із відео

Зичити одужання теж не варто. Те саме стосується і слова «тримайся».

Вдалих прикладів підтримки в Олега не менше. Якось був випадок у Львові, коли таксист скасував замовлення у застосунку, щоб безоплатно підвезти.

Вкрай важлива і віра найближчих — сім’ї.

Олег з дружиною Олександрою, скриншот із відео

«Ще раз переконався, що життя на травмі не зупиняється»

Знайомство зі стрільбою з лука в Олега відбулося в серпні 2023 року — під час реабілітації. Це ще одна сторінка з життя ветерана, яку не можна оминути.

Фотограф: Дмитро Купцов

Згодом, на початку жовтня, коли Олег приїхав на постреабілітацію, товариш запропонував взяти участь у змаганнях ветеранів «Кубок воїна». Сподін погодився без жодних вагань. Саме так, каже, і розпочалася спортивна кар’єра.

Аби встигнути на тренування, Олег прокидався о шостій і майже три години добирався до місця тренувань: дві з них автобусом, потім пересадка на громадський транспорт і хвилин зо двадцять пішки. Однак, пояснює, воно того варте.

Вже в грудні Сподін взяв участь у відборі на United States Air Force Trials (змагання з адаптивних видів спорту для поранених військовослужбовців Повітряних сил та морської піхоти США — ред.). Ветеран не пройшов у збірну, та все ж результатом задоволений, бо «настріляв» на третє місце.

Фотограф: Дмитро Купцов

Сьогодні ж Олег готується до повернення на роботу в компанію Ferrexpo. Він продовжує брати активну участь у ветеранському спорті і впевнений, що попереду ще багато перемог. А найголовніша з них — Перемога України.

Наразі понад 640 співробітників і співробітниць підприємств гірничої компанії Ferrexpo проходять службу в Збройних силах України. 140 вже демобілізовані і після проходження реабілітації повернулися на свої робочі місця. Ferrexpo постійно забезпечує мобілізованих засобами захисту, спецодягом та іншими речами першої необхідності. Працюючи з ветеранами, компанія використовує передовий досвід фізичної реабілітації та психологічної підтримки. Ветеранам, які не можуть повернутися до своїх попередніх обов’язків через такі виробничі фактори, як шум і вібрація, пропонується можливість пройти корпоративне навчання та отримати кваліфікацію для іншої професії.