«Втрачаємо золотих хлопців нашої країни»: у Кременчуці в останню путь провели військового Михайла Пушкарьова

8.08.2024, 14:00 Переглядів: 4 782

 

У лавах Збройних Сил України Михайло прослужив усього чотири місяці

Сьогодні, 8 серпня, у Кременчуцькому міському палаці культури в останню путь провели загиблого військовослужбовця, солдата Михайла Пушкарьова. Народився чоловік 28 липня 1970 року у Кременчуці, освіту здобув у професійно-технічному училищі № 11, потім працював у товаристві «Кредо».

 

Попрощатися з Михайлом прийшли небагато людей — рідні, колишні колеги, сусіди.

Олег з позивним «Асгард» теж військовий, ветеран. Із Михайлом вони жили в одному будинку, але спілкувалися не дуже часто.

— Ми з Михайлом жили в одному під'їзді. Це вже другий наш сусід, якого ховаємо з початку 2022 року. Хороший був чоловік, працював… Ми з ним переважно зустрічалися на вулиці, віталися, питали як справи та й усе… Вік у нас трохи різний, тому й не спілкувалися дуже. Він як людина спокійний дуже був, можливо, через це теж ми мало спілкувалися. У нього переважно дім, робота, сім’я.

Олег розповідає, спочатку навіть не знав, що Милайло пішов воювати. Проте пізніше дізнався, що сусід не намагався знайти ніяких спроб відхилитися від служби — пішов, коли покликали. 

— Це дуже сумно — втрачаємо золотих хлопців нашої країни. Але нічого й не зробимо: без них усе було б значно, значно гірше… І от сьогодні я відклав усі справи і прийшов провести Мизайла в останню путь. Це дуже достойна людина. Взагалі, на мою думку, усім, хто там загинув, треба присвоювати звання Героя України, — додає зі сльозами на очах Олег.

 

Провести в останню путь Михайла прийшов і його сусід Володимир. Каже загиблий товаришував із його сином, Артемом. Проте хлопець у березні минулого року теж віддав життя під час оборони Бахмута.

— Міша мій сусід, давно жили з ним на одному поверсі. Хороший хлопець був — доброзичливий, поважав людей, не ображав нікого. Але така доля, нічого не вдієш… Чотири місяці він прослужив усього. Так шкода, що хороших людей війна забирає… Тепер ні Артема мого немає, ні Михайла… Дуже шкода… Слава Героям! — говорить Володимир.

На захист українських земель став у квітні 2024 року. Служив гранатометником стрілецького відділення 114-ї окремої бригади територіальної оборони. Із побратимів попрощатися з Михайлом не приїхав ніхто, та й до складу бригади чоловік перевівся зовсім нещодавно, розповідає військовослужбовиця Любов Телятник.

— Загинув Михайло 1 серпня 2024 року за трагічних обставин поблизу села Петропавлівка на Харківщині. Царство небесне герою та вічна пам’ять! — додає військовослужбовиця.

У полеглого воїни лишилися син, мати та сестра.

 

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Михайла на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.

Фото: Артем Коваленко
Автор: Яна Гудзь Фото: Артем Коваленко Відео: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх