Кременчук, Сюжети, Воїни світла, Війна, Відео

«Він завжди був за справедливість»: у Кременчуці попрощалися із десантником Михайлом Ігнатенком

9.08.2024, 14:31 Переглядів: 2 557

Однокласники пригадують Михайла як сильного, чесного та справедливого чоловіка, а ще — здібного спортсмена-легкоатлета

Сьогодні, 9 серпня, у Кременчуцькому міському палаці культури в останню путь провели загиблого десантника, солдата Михайла Ігнатенка. Народився чоловік 17 березня 1978 року у Кременчуці. Навчався у загальноосвітній школі № 1, освіту здобував у технікумі залізничного транспорту та Дніпровській академії. Певний час працював у товаристві «Хомка», а з 2009 року — на «Кременчукводоканалі».

Провести Михайла в останню путь зібралися багато людей — рідні, друзі, однокласники, колишні колеги, побратими.

Він був справжнім сином свого батька, розповідає керівник «Кременчукводоканалу» Роман Міхєєв.

— Його батько працював у нас головним інженером, і Михайло перейняв від нього найкращий досвід. Починав він у нас працювати слюсарем аварійно-відновлювальних робіт. Протягом 5 чи 6 років ремонтував водопровідні мережі по всьому місту, а за цей час набув відповідних навичок, адміністративного досвіду, тож ми його призначили майстром дільниці, а згодом — майстром на очисних спорудах.

Пан Михєєв розповідає, що на підприємстві продовжує працювати дружина Михайла.

— Я часто бачив їх разом після роботи або в обідню перерву — то лише гарні спогади про них лишилися. Загалом сімейні відносини на підприємствах це не дуже добре, проте їхні стосунки були дуже доречними і чудовими.

Пригадали шкільні роки із Михайлом і його однокласники. Кажуть, разом займалися легкою атлетикою, а на змаганнях об'їздили ледь не всю Україну.

— Він був дуже добрим і чесним — найсвітліша людина з тих, кого я знаю. Ми дуже дружили у школі, багато приємних спогадів із тих часів лишилося. На ковзанку часто ходили разом. Та й потім, уже на зустрічах випускників, по ньому було видно, що це людина, яка завжди за справедливість. Я учора як дізналася, що він загинув, то навіть і не здивувалася, що він з перших днів прийняв рішення піти воювати, — розповідає однокласниця Михайла, Тетяна.

Ще одна однокласниця загиблого, Вікторія, пригадує, як разом вони їздили на змагання та захищали честь школи. Вони тоді усі разом займалися різними видами легкої атлетики, Михайло для себе обрав стрибки у висоту.

— Ми з ним дуже довго дружили у школі, а потім наші шляхи розбіглися: хтось в інститут, хтось в училище. У моїй пам’яті він назважди залишиться вправним спортсменом, дуже доброю та позитивною людиною, — говорить Віталій, однокласник.

Те ж саме пригадує і ще один однокласник, Василь. Каже, Михайло був життєрадісним та дуже любив усе у цьому світі.

— Ми з ним і в школі товаришували, і у дворі частенько гуляли разом — жили недалеко один від одного. Ну й на змаганнях часто брали участь разом. Тільки я бігав, а Міша у висоту стрибав, — додає ще один однокласник полеглого бійця, Едуард.

Михайло приєднався до війська ще у перші дні повномасштабного вторгнення — у березні 2022 року, розповідає військовослужбовиця Любов Телятник.

— Михайло служив на посаді оператора ПТРК 71-ї окремої єгерської бригади. На жаль, його життя обірвалося 31 липня 2024 року поблизу села Горяне Куп’янського району на Харківщині. Загинув військовий під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши свій обов’язок по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, — констатує військовослужбовиця.

У полеглого воїна лишилися батьки, дружина та донька.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Михайла на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.

Фото: Артем Коваленко

Автор: Яна Гудзь Фото: Артем Коваленко Відео: Артем Коваленко

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.