Кременчук, Воїни світла, Війна, Відео, Сюжети

Хотів захищати свою сім’ю: у Кременчуці попрощалися із померлим військовим Олександром Мукумбаєвим

Сьогодні, 14:32 Переглядів: 342

Помер військовослужбовець на Чернігівщині внаслідок нещасного випадку

Сьогодні, 28 серпня, у Свято-Миколаївському соборі у Кременчуці попрощалися із померлим військовослужбовцем Олександром Мукумбаєвим. Народився чоловік 10 липня 1967 року. Усе життя провів у Кременчуці — спочатку навчався, потім працював.

Провести Олександра в останню путь зібралися найрідніші — сестри, племінники, деякі знайомі.

Зі сльозами на очах про рідного брата говорить Лариса.

— У нього були золоті руки, міг зробити усе, що не попросиш — і розетки поміняти, і плитку покласти, щось по електриці зробити чи побудувати. Усе міг робити. Та й взагалі був легкий на підйом. Міг з легкістю зібратися піти у похід чи на природу. Спортом багато займався — і боротьба, і гребля. Мав багато грамот за спортивні змагання.

Такими ж теплими словами пригадує військового і його двоюрідна сестра, Ніна.

— Для мене він був як рідний брат. Ми виросли разом. Жили тривалий час під одним дахом. Він мені завжди був як захисник: тільки десь хтось у дворі щось погане сказав — одразу ставав на захист. Так і тут — пішов воювати, бо хотів захищати свою сім’ю. Відчував, що так треба…

Ніна також додає, що Олександр мав військовий досвід — строкову службу проходив на морському кордоні. Тож хотів використати свої навички під час захисту України.

Своїх дітей в Олександра не було, проте займався вихованням племінників. Іван говорить: саме завдяки дядькові й виріс справжнім чоловіком.

— Він був щирий, відкритий. І завжди намагався виконувати усе, про що говорив. Коли ми малі були, він жив із нами, то й виховував по-своєму ще з дитинства. Нехай десь у чомусь було складно, десь карав за щось. Але саме завдяки його вихованню я не став на «слизьку доріжку», а виріс тим чоловіком, яким він би пишався.

Рідні також говорять, що в Олександра була кохана дівчина, з якою він збирався одружитися, проте не встиг.

На військову службу чоловіка мобілізували 3 червня 2024 року, розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».

— Служив Олександр заряджаючим другого танкового взводу. На жаль, помер 17 серпня 2024 року у селищі Гончарівське на Чернігівщині внаслідок нещасного випадку. Світла пам’ять нашому захиснику! — додає «Лиман».

Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Олександра на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.

Фото: Артем Коваленко

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

Автор: Яна Гудзь Фото: Артем Коваленко Відео: Артем Коваленко

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.