«Ти завжди йдеш і не знаєш, чи повернешся»: ветерану з Кременчука Андрію Хайлові вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сьогодні, 14:46 Переглядів: 266

Військовий служив у розвідроті, побував у найгарячіших точках, отримав поранення і близько року був на реабілітації. А зараз шукає своє місце у цивільному житті

Сьогодні, 13 вересня, у стінах Кременчуцької райвійськадміністрації державну нагороду від президента передали ветеранові війни Андрію Хайлові. Орден «За мужність» III ступеня військовому вручили тимчасово виконуючий обов’язки начальника Кременчуцької райвійськадміністрації Артем Даценко та начальник Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковник Мирослав Волков.

До лав Збройних Сил України Андрій приєднався добровільно у 2022 році. Служив у 30-й механізованій бригаді, у розвідроті. Перед цим мав лише досвід строкової служби у прикордонвійськах.

Андрій трохи розповідає нам про військову службу. Говорить, не було часу думати складно чи ні. Завдання є завдання, і його треба виконувати.

— Ти щоразу йдеш і не знаєш, чи повернешся назад. Але вибору немає — треба воювати, аби росіяни сюди до нас не дійшли, — розповідає військовий.

Під час служби військовий отримав поранення — 11 дірочок у нозі додалося, говорить.

— На трасі Слов’яінськ-Бахмут наткнулися на міну, отримав осколкові поранення, — розповідає.

Після поранення Андрій близько року пробув на лікуванні та реабілітації, і лише нещодавно його списали за станом здоров’я.

Зараз Андрій поступово звикає до цивільного життя. Поки ще не знає, чим займатиметься, говорить. Наразі більше часу проводить вдома — із дружиною та дітьми.

— Нашому сину зараз 3,5 роки. Тобто коли Андрій пішов на війну, йому трохи більше ніж рік було. І він спочатку не розумів нічого, а потім вже почав впізнавати його під час відеодзвінків, питати мене про тата — видно було, що сумував, — розповідає дружина Андрія, Оксана.

Жінка каже: чоловік після війни змінився — став трохи мовчазнішим, стриманішим. Коли був на фронті, розповідав більше, а зараз у цивільне життя, певно, не хоче нести спогади.

Андрій зізнається: знав, що його чекає нагорода. Але вручення її затягнулося — адже документи почали оформлювати ще торік.

Військовий також трохи розповів про забезпечення під час служби. Каже, було вдосталь і зброї, і боєприпасів, і харчування теж було гарним. А от людей хотілося б більше.

— Трохи недоукомплектовані особовим складом були — через це й важкувато трохи було. А так загалом усе було гаразд.

В Оксани зараз і брат воює, тому жінка впевнена: якщо не підтримувати військо, не міняти хлопців та не йти на війну, то нічого хорошого не буде.

— Перемога буде тільки за нами! Але для цього треба докладати зусиль — допомагати, підтримувати, — говорить вона.

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» дякує Андрієві за справжній патріотизм та проявлену мужність під час захисту України!

Нагадаємо, нещодавно у Кременчуцькій райвійськадміністрації військовому медику Олександру Романюку вручили медаль «За врятоване життя».

Автор: Яна Гудзь

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.