«Не міг залишитися осторонь» — офіцер ТЦК, колишній голова райради, розповів чому став на захист України

Капітан Юрій Марченко до початку повномасштабного вторгнення РФ не мав бойового досвіду, а строкову військову службу проходив 35 років тому — перед розпадом СРСР, наприкінці 1980-х. Втім, він добровільно пішов на військову службу у перший день повномасштабної війни — 24 лютого 2022 року.

За освітою Юрій Марченко вчитель, після кількох років роботи у школі довелося працювати в органах місцевого самоврядування, зокрема й головою Козельщинської районної ради.

У Кременчуцькій районній раді 6 депутатів були мобілізовані й захищають Україну: один з них загинув

Саме у цей час, на початку 2000-х, він пройшов короткострокові курси та здобув офіцерське звання «лейтенант» за військовим фахом — офіцер з морально-психологічного забезпечення.

Одразу він був призначений заступником командира роти охорони відділу Територіального центру комплектування та соціальної підтримки з морально-психологічного забезпечення в Козельщині. Та через рік за власним бажанням перевівся до лав 407-го окремого стрілецького батальйону, який тоді формувався на Полтавщині. Спершу був призначений на посаду командира стрілецької роти, а пізніше його призначили начальником розвідки батальйону.

Після трьох місяців навчання та бойового злагодження у травні 2023 року 407-й окремий стрілецький батальйон був направлений до місця виконання завдань. Перші місяці це була охорона та оборона військових об'єктів на 2-3-й лінії оборони у Харківській, Херсонській та Київській областях. А восени 2023 року батальйон перекинули на Донеччину — на Авдіївський напрямок.

По позиціях 407-го стрілецького батальйону в Авдіївці росіяни безперестанно били з мінометів, артилерії та танків, а з літаків регулярно скидали КАБи. Найважчі бої почалися наприкінці січня 2024 року, коли російські військові зайшли у тил українським підрозділам — через розгалужену систему підземних комунікацій в районі «Царської охоти». Тоді наступ вдалося відбити та були прийняті заходи, щоб більше не допустити проникнення російських сил через підземні комунікації на території заводу, розповів офіцер.

Вийшов з окупації, щоб стати на захист України та звільнити від росіян своє рідне місто

Основний особовий склад 407-го окремого стрілецького батальйону був виведений з території коксохімічного заводу 12-13 лютого 2024 року.

Він розповів, що тоді вони виходили пішки по невідомій місцевості, під постійними обстрілами, оминаючи міни. За два дні виходу він нарахував майже 250 ударів КАБами по території заводу — російські літаки перебували в повітрі майже безперервно.

Капітану Марченко вдалося вийти з Авдіївки без поранень, проте контузій було багато — їх у тих умовах ніхто не рахував.

За його словами, було важко, але він вірив, що все закінчиться добре, намагався підтримувати зв’язок з рідними через інтернет, а побратими, які були поруч, підбадьорювали один одного.

З Мирнограда батальйон вивели на відновлення на Черкащину. Там Юрій Марченко проходив лікування після отриманих контузій та за висновками ВЛК був визнаний непридатним до проходження військової служби у бойових частинах.

Тоді він вирішив повернутися до підрозділу, з якого починав військову службу — взяв відношення та у квітні цього року був переведений до Четвертого відділу Кременчуцького ТЦК та СП в Козельщину. Очолив групу документального забезпечення.

 «Треба бути мужиком, брати себе в руки та йти захищати Україну» — солдат з Кременчука, нагороджений «Золотим хрестом»

Наразі він займається кадровими питаннями та матеріальним забезпеченням відділу. Юрій Марченко зазначає, що для того, щоб здобути перемогу над ворогом, Збройним Силам України потрібне вмотивоване поповнення.

Отримавши бойовий досвід на фронті Юрій Марченко зрозумів важливість роботи ТЦК для комплектування Сил оборони та чому ворог намагається всіляко зірвати процес мобілізації.

Чи справедливо, коли одні воюють, а інші сидять вдома, та чи не пора вже помінятися, — 22-річний полтавець, що воює два роки

За матеріалами Полтавського обласного ТЦК та СП.