«Пишався можливістю бути на найгарячіших напрямках»: у Кременчуці попрощалися із полеглим військових Ігорем Бутенком

Сьогодні, 27 вересня, у Кременчуцькому міському палаці культури в останню путь провели полеглого у бою за Україну військового, старшого солдата Ігоря Бутенка. Народився чоловік 24 лютого 1992 року. Навчався Ігор у загальноосвітній школі № 24, далі професію здобув у ВПУ № 7, працював на Крюківському вагонобудівному заводі. Проте майже третину життя присвятив службі у лавах Збройних Сил України.

Попрощатися із захисником зібралися багато людей — рідні, друзі, колишні однокласники, вчителі, побратими, колеги та просто знайомі. Усі ті, хто знали Ігоря й у чиїх серцях він житиме вічно.

Наталія та Валентина служили з Ігорем у складі 107-ї бригади. Пригадують його як мужнього воїна, а ще — доброго, спокійного та позитивного чоловіка.

Жінка продовжує: на полі бою Ігор був мужнім воїном, а в житті — спокійним, виваженим, привітним та позитивним.

Найбільшими цінностями для Ігоря були родина, друзі та держава, говорить Наталія. Це справжній воїн, захисник і приклад для багатьох.

Валентина теж певний час служила разом з Ігорем. Говорить, у пам’яті — лиш приємні спогади.

Уже з початком повномасштабного вторгнення Ігор повернувся на службу добровільно у перші дні — мобілізувався 8 березня 2022 року, розповідає нам військовослужбовець із позивним «Лиман».

Під час виконання бойового завдання на Донеччині 6 вересня Ігор отримав тяжке поранення. 10 днів лікарі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», що у Києві, намагалися врятувати життя захисника. Проте 17 вересня серце Ігоря зупинилося.

У полеглого воїна лишилися мати, дружина та син.

Панахиду за бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Ігоря Бутенка на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.