«Повістки роздавати найважче — на війні легше»: як «фізик», який пройшов Бахмут, опинився в ТЦК на Кременчуччині

Житель Кременчуцького району 51-річний Олег Федоряк за освітою — вчитель фізики та математики. Після закінчення педінституту певний час працював у школі за фахом. Пізніше став підприємцем, а також робив ремонти як майстер-оздоблювач. У перший день повномасштабного російського вторгнення за власним бажанням прийшов до Четвертого відділу Кременчуцького районного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки в Козельщині та був мобілізований. Про бойовий шлях воїна з Кременчуччині розповідає пресслужба Полтавського обласного ТЦК та СП.

У 2022 році на Полтавщині з жителів області був сформований 62-й окремий стрілецький батальйон. Після навчання його направили на виконання бойових завдань — спочатку на Чернігівщину. Там батальйон захищав північні кордони та берег Десни, бійці також працювали у складі мобільних груп з протидії ворожим БпЛА.

Вийшов з окупації, щоб стати на захист України та звільнити від росіян рідне місто

У жовтні батальйон перекинули для виконання завдань у зону бойових дій на Донеччині — на Бахмутський напрямок.

Олег Федоряк зазначає, що задача його батальйону полягала в утриманні позицій — на штурми ходити не доводилося. Однак, відпочивати на «нулі» було ніколи — росіяни регулярно намагалися вибити їх з позицій, а перед кожним своїм штурмом обстрілював з мінометів.

Штурмувати їх окопи ходили «вагнерівці» — колишні ув’язнені, яких мобілізували до загонів приватної російської військової компанії, розповідає солдат. Серед російських штурмовиків він бачив угрупування бурятів.

Олег Федоряк обіймав посаду стрільця-санітара. Тож окрім утримання позиції відповідав ще й за надання першої меддопомоги пораненим. Медичну справу вивчав ще в інституті, тож сам визвався. Швидко заслужив повагу та довіру побратимів — бо бачили, як він рятує життя бійців.

Воїн згадує день на позиціях, який запам’ятався йому найбільше — 12 жовтня. Тоді в його доньки було весілля. А обстріли були особливо інтенсивними.

На початку листопада позиції поблизу села Курдюмівка, на якій тримав оборону Олег Федоряк, росіяни обстрілювали безперестанно — з мінометів, танків та артилерії, також наносив авіаудари з літаків та гелікоптерів. А над головою бійців постійно висіли російські дрони, згадує військовій. Тоді він завжди тримав лопату поруч і лише глибше закопувався та маскувався від російської аеророзвідки за допомогою каримата.

Напередодні виводу батальйону з-під Бахмута при виході з позиції 3-го листопада Олег Федоряк отримав важку контузію. Та, тоді не надав своїй акубаротравмі належної уваги. Каже, що тоді було не до лікування.

 «Треба бути мужиком, брати себе в руки та йти захищати Україну» — солдат з Кременчука, нагороджений «Золотим хрестом»

Наприкінці року після розформування 62-го окремого стрілецького батальйону старшого солдата Олега Федоряка перевели для подальшого проходження служби до лав 118-ї окремої механізованої бригади на посаду мінометника. Після проходження навчання та бойового злагодження довелося виконувати завдання на Запоріжжі — на Оріхівському напрямку.

Втім, внаслідок контузії стан його здоров’я погіршився настільки, що довелося їхати на лікування та згодом пройти ВЛК, яке визнало, що він не може проходити службу в бойових підрозділах за станом здоров’я.

У червні 2023 року Олега Федоряка перевели для подальшого проходження служби до Четвертого відділу Кременчуцького районного ТЦК та СП. Тепер серед інших завдань йому приходиться брати участь у заходах оповіщення, як адресному — коли повістка виписується на конкретну людину за адресою проживання, так і у громадських місцях.

«Інколи чую, як мені плюють у спину», — військовий Богдан, який побував у пеклі війни, отримав державну нагороду

Військовий визнає, що ставлення від громадян на вулицях зустрічає різне. Серед іншого, йому докоряють за комплекцію: мовляв, має зайву вагу, тому «точно ніде не воював». Утім, зазначає, що масивна комплекція ніколи не заважала йому на військовій службі. Форму та бронежилет належного розміру йому видали. А для того, щоб обороняти позиції, не обов’язково бути атлетом. Про це розповідає тим, хто здатен чути та розуміти сказане.

Нагадаємо, «Кременчуцький Телеграф» розповідав, як колишній голова Козельщинської районної ради Юрій Марченко добровільно мобілізувався у перший день повномасштабної війни. А воювати на фронті йому довелося у складі стрілецького батальйону на Авдіївському напрямку.