«На захист України мусить стати кожен чоловік, іншого шляху перемогти окупантів немає», – наголошує солдат Антон Баранцов

Солдату Антону Баранцову з Семенівки 29 років, з яких чотири він служить у Збройних Силах України. За цивільною професією він електромонтер, а у 2020-му році вирішив укласти контракт на військову службу терміном 3 роки, які продовжились через війну.

Для служби обрав 72-гу окрему механізовану бригаду (ОМБр) імені Чорних Запорожців, де на той момент проходив військову службу його батько. Перший бойовий досвід здобув в ООС на Авдіївській «промці», потім брав участь у бойових діях під Волновахою.

Про бойовий шлях воїна з Кременчуцького району розповідає пресслужба Полтавського обласного ТЦК та СП.

Повномасштабне російське вторгнення Антон зустрів у складі свого підрозділу на Київщині. Він розповідає, що про майбутній наступ російських військ знали, а тому упродовж тижня перебували в повній бойовій готовності.

До столиці прибули вночі 24-го лютого — за годину до того, як полетіли перші ворожі ракети.

Вийшов з окупації, щоб стати на захист України та звільнити від росіян рідне місто

Тоді був страх, зізнається воїн: не розуміли, як розвиватиметься далі російський наступ. Та і протистояти ракетним обстрілам — завдання не для піхоти. Увечері підрозділи 72 ОМБр зайняли позиції в районі Ірпеня — поруч з мостом через річку Ірпінь, який підірвали, щоб не допустити наступ російських військ на Київ.

Після того, як Силам оборони України титанічними зусиллями вдалося відкинути армію російських окупантів за межі Київщини, 1-й батальйон 72 ОМБр, в лавах якого проходив військову службу солдат Баранцов, наприкінці квітня 2022 року передислокували на Харківщину.

Батальйон мав стати ударною силою українського контрнаступу на окуповану Козачу Лопань. Та потрапив під прицільний вогонь ворога, зазнав суттєвих втрат та був передислокований. Антон тоді отримав контузію, і поки відбувалося поповнення особовим складом та бойове злагодження, встиг пройти лікування в медчастині.

 «Треба бути мужиком, брати себе в руки та йти захищати Україну» — солдат з Кременчука, нагороджений «Золотим хрестом»

Наступним місцем виконання бойових завдань стала Луганська область. В район Сєвєродонецька «Чорні Запорожці» прибули у червні. Підрозділи зайняли позиції між Лисичанськом та Сєвєродонецьком, а екіпаж Антона Баранцова виконував бойове завдання на Лисичанському НПЗ, щоб на його територію не зайшов ворог.

Потім його підрозділ передислокували на Бахмутський напрямок, де він з побратимами тримав позиції до вересня. У жовтні новим місцем виконання бойових завдань став Вугледар.

Їх техніка була замаскована в лісосмузі, а за кількадесят метрів від неї у підземному сховку перебували шестеро військовослужбовців. Потужний прицільний вибух став смертельним для двох з них, інші отримали поранення різного ступеня тяжкості. Двоє воїнів внаслідок вибуху втратили верхні кінцівки. Один з них — Антон Баранцов.

Антона та його поранених товаришів вдалося вчасно доставити на точку евакуації. Попереду був стабпункт, госпіталі, лікарні, багатомісячне лікування та протезування в Польщі.

Зрештою солдат пройшов ВЛК та був визнаний придатним для служби у тилових підрозділах. У січні 2024 року його перевели до Третього відділу Кременчуцького районного ТЦК та СП в селище Семенівку. Відтепер у його обов’язки входить, зокрема, й оповіщення військовозобов’язаних.

«Інколи чую, як мені плюють у спину», — військовий Богдан, який побував у пеклі війни, отримав державну нагороду

Нагадаємо, «Кременчуцький Телеграф» розповідав, як колишній голова Козельщинської районної ради Юрій Марченко добровільно мобілізувався у перший день повномасштабної війни. А воювати на фронті йому довелося у складі стрілецького батальйону на Авдіївському напрямку.

Ми також розповідали про колишнього вчителя фізики з Козельщини 51-річного Олега Федоряка, який воював під Бахмутом у складі 62-го окремого стрілецького батальйону і там отримав важку контузію.