Лебедина вірність і людська жорстокість: історія ветеринара з Горішніх Плавнів, який «виховує» 13 птахів

Якщо в соціальних мережах ви натрапите на допис про те, що десь неподалік лебідь потребує допомоги, то історію рятування цього птаха неодмінно знайдете в Горішніх Плавнях. Саме там небайдужі ветеринари створили Центр порятунку та реабілітації диких тварин Wildlife Rescue and Rehabilitation Center.

Крок назустріч

Тварини завжди були в житті Артура Шабліяна, тож свій професійний шлях хлопець обирав свідомо. Необхідні знання і практичний досвід майбутній ветеринар отримав у Харківській державній зооветеринарній академії.

Практика під час навчання, а потім чотири роки роботи в Німеччині зміцнили бажання турбуватися про братів наших менших. Адже ставлення до тварин там кардинально відрізняється від того, до чого ми звикли в Україні. У Німеччині ця культура формувалася століттями: коли совєти знищували селянство і грабували господарства, німецькі ферми передавалися у спадок. Артуру довелося працювати на фермі, де одна родина господарювала з 1800-го року.

13 пернатих друзів Артура Шабліяна

Найбільше Артур Шабліян любить коней, але доля склалася так, що нині частина його великого серця належить ще й лебедям. Сьогодні під опікою ветеринара їх 13. Вони впізнають чоловіка, їдять із його рук і знають свої імена. На оклик «Льоня» великий птах, махаючи сильними крильми, щоразу біжить по водній гладі назустріч своєму опікуну. На це варто подивитися.

І почалося все з Льоні — першого врятованого лебедя, якого зоозахисники знайшли вмерзлим у лід на парковому озері Горішніх Плавнів. У нього була відсутня частина крила. Саме тоді вперше в життя ветеринара ввійшли ці величні птахи. Тривале лікування і щоденна турбота зробили свою справу — тепер Льоня справжній ватажок зграї, за яким інші лебеді слухняно прямують у вольєр, виходять на воду і йдуть на годування.

Десь за рік доля привела до клініки маленьке пташенятко Більбо; але згодом з’ясувалося, що це лебідонька, тож ім’я змінили на Більба. Вона заплуталася в рибальських сітках, і до клініки її привезли вже з відкритим переломом кістки й ознаками некрозу. Щоб урятувати птаха, довелося видалити частину крила, через що в лебідки порушилась терморегуляція — сильних морозів тепер не перенесе. Пізньої осені 2021 року Більба оселилася в приміщенні клініки, а навесні її випустили на паркове озеро. Там вона й зустріла Льоню, а невдовзі між ними спалахнуло справжнє кохання.

Ще однією парою стали Укропчик і Ліля. Першого ще крихітним пташеням, що вміщувалося на долоні, привезли військові, які знайшли його обабіч дороги. Ветеринари його виходили та вигодували. А незабаром з Успенки, що на іншому березі Дніпра, привезли Лілю. Серед зими травмована лебедиця сама прийшла до людей по допомогу. Ім’я їй дали діти господарів. 

Згодом до пташиної родини приєдналися Грета і Гелла, яких урятували мешканці Салівки. Побачивши, що у зграю лебедів, всупереч забороні полювання в умовах воєнного стану, стріляли якісь покидьки, люди вирушили на пошуки поранених птахів. Пернатих знайшли та привезли до клініки. У Грети виявилося зламаним і простріленим крило, а в Гелли — прострілена ласта і зламані два пальці.

Саме цих шістьох лебедів можна побачити на парковому озері, де вони граційно ковзають по воді, створюючи живу картину природної гармонії. Їхні білі силуети на тлі водної гладі нагадують, що навіть у найтемніші часи є місце для краси і надії.

Ще троє лебедів зараз проходять лікування, соціалізацію та адаптацію в умовах клініки. Серед них — Пікуля, яку ще маленькою привезли аж із-під Чигирина. Знайшли її в посадці, де поблизу не було жодної водойми. Хоч птаха й цілком здорова, але потребує особливої опіки — зараз вона опановує життєві навички у своєрідних яслах для лебедів. Друга лебідка потрапила до клініки з важкою пневмонією. Її історія — сумний приклад жорстокості у пташиному світі: інші лебеді не прийняли її у зграю, били й навіть намагалися втопити. З високою температурою та аспіраційною пневмонією шанси на одужання були невеликі, але птаха виявилася справжньою борчинею, а півтора місяця боротьби зробили свою справу. Третю молоду лебідку днями знайшли на вулицях Кременчука із серйозною травмою лапи. Завдяки небайдужим містянам вона вчасно потрапила до клініки й зараз отримує необхідне лікування.

Ще четверо пернатих знайшли прихисток у вольєрах підприємства «Фламінго & Кокет». Історія кожного птаха — окрема драма зі щасливим кінцем. Одну лебідку зі зламаною лапою врятували кременчуцькі волонтерки, коли та заплуталася в проводах. Довелося навіть викликати рятувальників МНС, щоб дістатися до неї, а вже потім її доправили до клініки. Другу привезли із сусіднього міста — її батьки просто викинули з гнізда. Виснажена й голодна, вона була в критичному стані, але тепер, на щастя, все позаду. Третю знайшли, коли вона самотньо чимчикувала дорогою в Низах. А четвертий, єдиний із цієї групи, хто вже має ім’я — Клікуша, теж був підібраний добрими людьми.

На думку зоозахисника, паркове озеро стало справжнім домом для лебедів, і вони навряд чи захочуть його покинути. Зимують ці величні пернаті у вольєрах «Фламінго & Кокет», де почуваються цілком комфортно.

У кожного з птахів свій неповторний характер і особисті вподобання. Але є дещо, спільне для всіх — постійна турбота ветеринарів.

До речі, підопічні Артура Шабліяна мають власний телеграм-канал — Lake of Swan, де можна дізнатися більше про їхнє життя та пригоди.

Лебедина вірність і людська жорстокість

Мрії Артура Шабліяна виходять далеко за межі щоденної турботи про лебедів. Його мета — створення повноцінного притулку для диких тварин. Та не менш важливо для нього, щоб люди навчилися відповідально ставитися до своїх менших братів, незалежно від того, свійські вони чи дикі.

Реальність, на жаль, часто виявляється невтішною.

Особливо болючою цього року стала історія Льоні й Більби. Тричі ці велично-білі птахи намагалися створити свій дім, вимощуючи гніздо гілочка за гілочкою. І тричі їхні надії на продовження роду розбивалися об людську жорстокість і бездушність. То п’яна компанія влаштує розваги біля самого гнізда; то діти, яким батьки не прищепили ані краплі поваги до живого світу, перетворять священне для птахів місце на майданчик для своїх забав… Звернення до правоохоронців повисають у повітрі, а спроби достукатися до совісті кривдників розбиваються об стіну байдужості. У цій невтішній реальності лебедина вірність і прагнення до життя стикаються з найгіршими проявами людської природи.

У колі партнерів

Уже близько шести років Артур Шабліян, лікар ветеринарної клініки «Кіт Бегемот», зі своєю командою займається порятунком і реабілітацією диких тварин у Горішніх Плавнях. І назвати свою практику комерційним проєктом він не може. Адже 50% пацієнтів — це безпритульні або дикі тварини, тобто ті, чиє лікування відбувається коштом клініки. По допомогу для сов, пугачів, лелек, білок, черепах, косуль і навіть хижаків звертаються не лише містяни, запити надходять із сільської місцевості й навіть з інших областей. А останнім часом побільшало звернень і від військових.

Досвід лікування диких тварин ветеринари набували протягом багатьох років. Чогось навчалися самі, радилися з колегами, а деякі рішення знаходили під час спільних обговорень. Тож необхідність створення Центру порятунку та реабілітації диких тварин стала очевидною.

Напрям роботи новоствореної організації залишиться незмінним, але фахівці прагнуть розширити коло партнерів.

Стати частиною команди

Організація розраховує на власні сили й підтримку містян. Але 13 пернатих друзів Артура Шабліяна, і не тільки вони, потребують її постійно. Їм завжди потрібні овочі — морква, гарбуз, капуста, зелень, а також крупи.