«Якщо вас звинувачують в симпатії до окупантів, проходьте повз» — практикуюча психологиня розповіла, як діяти переселенцям у складних ситуаціях

Практикуюча психологиня Анна Гринь розповіла, як впоратися зі стресом та вийти зі складної ситуації.

— В нашому місті багато внутрішньо переміщених осіб, які втратили майже все і починають якось влаштовуватися на новому місці. Як цим людям допомогти психологічно?

— Перш за все, відносьтеся до них з розумінням. Підкажіть, чим вони можуть зайнятися. Розкажіть, що є багато громадських організацій, які надають безкоштовну психологічну допомогу, а також гуманітарну, соціальну, навіть медикаменти. Тобто це все є, але потрібно людині дати вектор, куди йти. Також є різні безкоштовні кружки, де люди можуть спілкуватися, займатися, і це буде вивід їх зі стресу. Тобто їм потрібно відчувати, що їх приймають.

— Не секрет, що людей, які довго знаходилися на окупованій території, іноді звинувачують у симпатіях до окупантів. Кажуть про те, що вони за власним бажанням довго перебували там, ставляться до них з підозрою. Як з цим справлятися?

— Така проблема дійсно існує. Перше, що я хочу порадити, не потрібно нікому нічого доказувати. Не потрібно комусь доводити, чому ви там перебували.

Людина, яка жила на окупованій території раніше мала все: будинок, роботу, друзів, і сподівалася, як і ми зараз з вами, що війна закінчиться. Тому чекала цього. Тож який може бути осуд?

По-друге, ми пам’ятаємо, якщо нас в чомусь звинувачують і ми реагуємо, оточуючі вважають, що вони праві. Тому, якщо вас не стосується таке обвинувачування, ви просто проходите повз, не звертаючи уваги.

По-іншому, неможна, бо людина від обвинувачень впаде в стрес. Тобто вона втратила там все, приїхала сюди і тут зіткнулася з неприйняттям — це дуже важко.

— Що робити, якщо дитина боїться виходити з дому?

— Перше, найголовніше, це потрібно зрозуміти, що сталося. Чи це накопичений стрес, чи якась подія, що сталася. Тобто треба сісти й поговорити, можна помалювати, можна зліпити те, що хвилює. Але обов’язково потрібно вислухати, що дитина розкаже.

Якщо дитина не йде в перший день на контакт, не примушуйте її розповідати, просто підтримуйте її. Скажіть: «Я поряд, я з тобою». Потурбуйтеся про неї, пограйтеся з нею, не концентруючи увагу на проблемі. Вам потрібно, щоб відбувся контакт, щоб ви могли зрозуміти, що послужило тому, що дитина боїться виходити з дому. Якщо це дійсно якась подія і ви не можете з цим справитися, то зверніться до спеціалістів.

— Зараз багато військових повертаються з війни. Ми розуміємо, що у багатьох зламана психіка. Що робити, якщо військовий в громадському місці проявляє агресію або дратівливість?

— Перше найголовніше — зберігати спокій. В жодному разі не заходьте ззаду або збоку від нього. Стійте так, щоб він вас бачив, щоб ви були в візуальному контакті.

Скажіть йому, що готові допомогти. Можна йому почати ставати конкретні питання. Тобто, як вас звуть, куди ви їдете?

Якщо військовий пішов з вами на контакт, можна його так стабілізувати практиками й обов’язково дати йому виговоритися.

Розумійте, якщо військовий кричить, він кричить не на вас, він кричить на свій біль. Просто вислухайте, не вступайте з ним в якийсь діалог. Не потрібно щось доказувати, не потрібно робити щось голосно, тобто важливо, щоб не було якоїсь реакції. Дайте можливість йому зрозуміти, що його чують.