У родині загиблого військовослужбовця усі чоловіки воювали за територіальну цілісність України: батько із перших днів російсько-української війни у 2014 році став на захист країни, а нині служить в одному з відділів Кременчуцького РТЦК та СП. Його приклад перейняли й обидва сини. Ярослав став до лав Збройних сил України у 2022 році, нині у складі бригади НГУ «Азов» продовжує служити його молодший брат
Сьогодні, 5 лютого, у Кременчуці в останню путь провели полеглого у бою за Україну військовослужбовця, сержанта Ярослава Фалюша. Народився захисник 30 жовтня 1994 року у Кременчуці, навчався у Кременчуцькому ліцеї № 26, далі — у Кременчуцькому військовому ліцеї. Після його закінчення вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ. Після навчання працював слідчим у Лубенському райвідділі поліції.
Попрощатися із захисником зібралися багато людей — рідні, друзі, знайомі, колеги, побратими. Усі прийшли віддати останню шану військовослужбовцеві і подякувати за захист країни.
Провести в останню путь Ярослава прийшли і бойові побратими його батька. Майор Анатолій Фалюш на російсько-українській війні практично з перших днів у 2014 році. У ті роки з ним служив і наш колега, Віктор Крук. Він так само прийшов підтримати свого товариша у цей тяжкий для нього день.
Приїхали провести в останню путь свого товариша і його бойові побратими. Як хорошого друга та надійного військового пригадує Ярослава і «Маестро», заступник командира підрозділу.
— Ярослав був одним із двох наріжних каменів нашого підрозділу разом із головним сержантом. На нього завжди можна було покластися: ми точно знали, що він упорається з будь-якими покладеними на нього завданнями. Це справжня втрата і для країни, і для родини, і для нашого батальйону, нашого підрозділу, нашої бригади, — ділиться «Маестро».
Попри те, чоловіки прослужили разом понад 2 роки, «Маестро» каже: на «ти» у спілкуванні з Ярославом перейшли тільки недавно.
— У нього був позивний «Оврах», але він ще сам собі придумав такий позаштатний позивний — «Красавчик». І він дійсно був статним, гарним, підкачаним, підтягнутим. Не вживав алкоголю, не курив, про якісь наркотики взагалі мови не було. Постійно займався спортом — організував біля місця служби спортмайданчик, баню. Домовлялися з ним разом у баню сходити, але, на жаль, не встигли… — додає військовий.
Зі своїм майбутнім Ярослав визначився ще у юнацькі роки — саме тому обрав навчання у Кременчуцькому військовому ліцеї. Про ті роки пригадує екскерівник ліцею, полковник Володимир Поляков.
— У Ярослава була «військова жилка», яка дає далі йти по життю. По ньому відразу було видно, що це майбутній військовий. Після навчання у нас пішов у Харківський інститут МВС, закінчив його. Але у Збройні сили не беруть із тими званнями, що були в поліції. Тому він почав усе спочатку на службі, став сержантом. Тяжко, дуже тяжко втрачати таких хлопців. Це вже п’ятий мій випускник, — додає Володимир Поляков.
На захист України у лавах ЗСУ Ярослав Фалюш став у липні 2022 року, розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».
— Служив командиром взводу, старшим офіцером артилерійської батареї. Загинув 30 січня 2025 року під час виконання бойового завдання по захисту України поблизу села Комар на Донеччині. Світла пам’ять полеглому воїну! — додає «Лиман».
У Ярослава лишилися батьки, молодший брат, дружина та донька. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників та Захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.