Не стало сина, чоловіка, батька: у Кременчуці в останню путь провели полеглого захисника Максима Чижика

6.02.2025, 12:29 Переглядів: 2 349

У жовтні минулого року чоловік ще приїздив додому у відпустку, а вже у грудні рідні отримали звістку про його загибель

Сьогодні, 6 лютого, у стінах Кременчуцького міського палацу культури в останню путь провели загиблого на війні військовослужбовця, солдата Максима Чижика. Народився чоловік 15 листопада 1985 року у Кременчуці, навчався у ліцеї № 6, освіту здобув у фаховому коледжі Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Потім працював будівельником.

Попрощатися з Максимом прийшли його найрідніші — сім’я, друзі, знайомі, колишні однокласники та колеги, сусіди. Олександр працював разом із полеглим воїном — зводили висотні будинки.

— Він був гарною людиною, гарним товаришем. Завжди міг допомогти у всьому, з яким би питанням до нього не звернувся. Дуже любив рибалку, але з настанням війни якось стало не до цього, — розповідає чоловік.

Олександр ділиться: рішення Максима стати на захист України було повністю добровільним.

— Він нічого про це не казав, але те, що сам пішов — то це точно. Ми спілкувалися з ним періодично телефоном, але він нічого не розповідав. Казав, що все добре, і все, — додає чоловік.

Максим — не єдиний зі свого класу, хто пішов боронити Україну, каже його однокласник, Денис.

— Ми до дев’ятого класу з ним разом навчалися, а потім наші шляхи розійшлися. Бачилися згодом на зустрічах випускників, але дуже тісно не спілкувалися. Він був прекрасною людиною: завжди усміхнений, завжди товариський. Ніколи ні з ким не мав ніяких конфліктів. Усі його завжди поважали. А потім так сталося, що Максим вирішив бути героєм, — розповідає чоловік.

Зібралися попрощатися із полеглим воїном і його сусіди. Світлана вже тривалий час живе поруч із родиною захисника. Каже: без батька лишилися двоє дітей.

— Сьогодні ми прощаємося із дуже хорошою людиною, нашим відданим захисником. Як сусід Максим був дуже хорошим, ввічливим. Хороший чоловік був, син, батько. Завжди з дітками, завжди привітний. Велика шана йому, що пішов служити та віддав за нас життя.

Жінка розповідає: бачилися із Максимом у жовтні, він приїжджав у відпустку. А вже у грудні рідні отримали звістку, що його не стало.

— Для родини це дуже велика втрата. Син у нього у перший клас ходить, донька трошки старша. Якраз такий вік, що їм дуже батько потрібен. Такі молоді хлопці гинуть — дуже шкода, — додає Світлана.

До лав Збройних сил України Максим Чижик став у вересні 2023 року, розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».

— Служив стрільцем у гірсько-штурмовій бригаді. Загинув 18 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту України поблизу села Новоандріївка на Запоріжжі. Світла пам’ять полеглому бійцеві, — додає «Лиман».

У Максима лишилися батьки, дружина, двоє дітей та бабуся. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників та Захисниць України.

Фото: Яна Гудзь

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.

Автор: Яна Гудзь Фото: Яна Гудзь

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.