Для того, щоб книги ставали улюбленими, потрібно навчитися читати не лише словами, а й емоціями та почуттями, — радить книжкова блогерка Марина Куркач
У старшокласника Марка були зовсім інші плани на літо, але до їхнього містечка завітала знімальна група і зацікавила всіх кіношним форс-мажором. Під час зйомок актор, який мав зіграти гетьмана Сагайдачного, отримав травму та потрапив до лікарні. Режисер фільму терміново шукає йому заміну, бо на кону чималі гроші. Мабуть, у Марка талант опинятися в епіцентрі подій, бо коли незнайома дівчина падає у річку, саме Марк стає тим, хто її рятує. Випадковості не випадкові, або незнайомкою виявляється Ліза, акторка, яка грає Анастасію Повченську, дружину Сагайдачного. Тим часом режисер, помітивши зовнішню схожість Марка з молодим гетьманом Сагайдачним, пропонує йому стати актором. Але як? Знайомство з Лізою залишило неприємний післясмак, акторського досвіду у нього немає, до того ж про Сагайдачного він майже нічого не знає. Як зіграти того, кого не знаєш? Але всі рішення обов’язково знайдуться. «Гетьман на літо» — історія, яка точно подарує вам щось для розуму і для серця.
Беллі — дівчина, яка звикла бути в тіні інших і відчувати себе непомітною, і тільки влітку для неї все змінюється. Щороку на літні канікули вона з мамою і старшим братом вирушає туди, де панує морський бриз, міцна дружба та пляжний будиночок, який став для неї цілим світом. Дівчина з радісним хвилювання чекає на зустріч з друзями Джеремаєю та Конрадом, синами маминої найкращої подруги, з якими вона має можливість бачитися тільки влітку. Літо, коли тобі майже шістнадцять, відрізняється від усіх попередніх, бо ти більше не хочеш бути дитиною, а бути своєю серед хлопців стає все складніше. Особливо, якщо ти давно таємно закохана у того, хто мав би бути тільки другом. Чи можна дати раду своїм почуттям, коли вони хвилями чогось невідомого розливаються по тілу? Чи можна уникнути змін, коли ти вперше відчуваєш себе вродливою? І чи можливо насолодитися тим, що любиш найбільше, якщо все це може відбуватися з тобою востаннє? Красиве мереживо тексту авторка майстерно прикрасила важливими і актуальними темами з романтичною інтригою у фіналі.
У свої вісімнадцять Еві більше не вірить у кохання. Батьки розлучилися, життя наче триває далі, але вже з порожнечею в її серці. Наврядчи вона колись перестане сердитись на батька і зможе вибачити йому те, що він зрадив маму. Одного дня дівчина вирішує подарувати бібліотеці свої книги, адже улюблені книги про кохання тепер викликають у неї тільки роздратування. Однак, в суботу бібліотека зачинена, проте у парку поблизу на Еві чекає загадкова жінка з книжками. Дівчина віддає їй всі свої книжки, а натомість отримує тоненьку брошуру «Інструкції з танців», зовнішній вигляд, якої далекий від досконалості. У брошурі вказана адреса танцювального клубу, тож Еві планує відвезти її туди. Завдяки збігу обставин вона потрапляє у студію бального танцю. Знайомство з хлопцем, на ім'я Екс змушує її поставити під сумнів все, що вона знала про кохання. Та ще й раптом з нею починають траплятися дивні видіння — коли вона бачить поцілунок закоханих, то розуміє, що будь-яке кохання завершується розбитим серцем. То чи варте кохання болю, смутку і ризику?
Міколаєві тринадцять і зараз його життя здається йому похмурим, як ніколи. Чужий район, чужі люди, чужа гімназія і новий клас. Перший день навчального року схожий на катастрофу, а бажання повернутися до своєї старої школи агресивно збільшується і ось-ось у ньому вибухне. Ніж намагатися стати своїм серед чужих, вже краще залишитися на самоті, в якій ніхто не втручатиметься у його справи. Прогулюючи уроки, Міколай починає досліджувати різні автобусні маршрути Варшави. Щоразу невідомо де саме він опиниться, коли дістанеться до кінцевої зупинки, але ризик ще більше манить його у подорожі. Ситуація зі школою неоднозначна, проте у хлопця неочікувано з’являються друзі. Міколай обожнює гру на ударних інструментах і мріє з часом створити власний музичний гурт. Можливо, нові друзі стануть його частиною? Адже крокувати до своєї мрії набагато легше, коли поряд є ті, хто завжди тебе підтримає. Життя налагоджується, дорослішання приваблює, але зненацька постає вибір — кохання чи дружба? Улюблені справи чи важливі для тебе люди?
Лара Джин зберігає пам’ятні для себе дрібниці у бірюзовій коробці для капелюшків, яка завжди нагадуватиме їй про маму. Ларі було дванадцять, коли мама померла, а тато залишився сам з трьома доньками. Сестри і тато — найцінніше, що Лара має у житті, ба більше, без них вона просто не уявляє свого життя. Єдиний спосіб зберігати стосунки зі старшою сестрою, яку вона справді обожнює, це забути про хлопця, у якого вона закохалася. Що може бути гіршим, ніж кохати друга дитинства і за сумісництвом хлопця своєї сестри? Для того, щоб позбутися кохання, Лара пише Джошу лист, який він ніколи не прочитає. В ньому вона розповідає про всі свої почуття, маючи сміливість написати все те, про що ніколи не скаже йому уголос. Це не любовний лист у прямому сенсі, це радше остання прощальна розмова, яку береже від сторонніх очей таємна коробка. Однак, крім листа Джошу, є ще чотири — по одному для кожного хлопця, котрого Лара коли-небудь кохала. Але одного дня життя дівчини перевертається догори дриґом, бо всі адресати отримують листи, які Лара точно не відправляла…
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.