«Ні, я не хочу до нього»: продовження історії дівчинки, за яку заступились усім будинком (частина 2)

4 серпня мешканці багатоповерхівки, що на вул. Мічуріна, усім двором «відбивали» 8-річну дівчинку від судових виконавців. За рішенням суду вони мали забрати дитину від бабусі, з якою вона прожила майже 4 роки після смерті матері, та передати її батькові. Проте сама дівчинка не бажала йти до батька.

«Педагоги всіляко намагалися не дати мені можливості поспілкуватися з дитиною»

У відповідях, наданих «Телеграфу», батько дитини підозрює свою тещу у підкупі вчителів його доньки, що перешкоджають йому бачитись із дитиною. Та підкупі сусідів і людей, які вийшли проти передачі дитини від бабусі батькові. Також він підтвердив, що був двічі засуджений за вчинення злочинів і двічі відбував покарання у виправній колонії №69.

«ТелеграфЪ» зв'язався з батьком дівчинки через його адвоката. У письмовому вигляді ми поставили запитання. Адвокат від імені свого клієнта надіслав нам наступні відповіді на запитання.

- Чому так сталося, що після смерті вашої дружини ви виїхали з житла, а дівчинка залишилась із бабусею?

Після смерті моєї дружини, яка померла 12 квітня 2018 року внаслідок тяжкого онкологічного захворювання, я проживав разом зі своєю донькою, сином моєї покійної дружини від першого чоловіка та матір’ю моєї покійної дружини Антоніною В. за адресою: м. Кременчук, вул. Мічуріна. Ця квартира була власністю моєї покійної дружини – Ірини В. Однак гроші на придбання цієї квартири моїй покійній дружині надав її батько Олексій В., який з її матір’ю розірвав шлюб ще у 80-х роках, після чого поїхав працювати на БАМ. Там він одружився вдруге, в другому шлюбі в нього народилися донька, а після закінчення роботи на БАМі він став проживати у місті Находка Приморського краю Російської Федерації, де мешкає і зараз. Незважаючи на розірвання шлюбу, Олексій В. свою доньку від першого шлюбу дуже любив і в 2000-х роках, точної дати не знаю, спеціально приїхав у місто Кременчук і придбав за свої гроші квартиру за вказаною адресою, але власницею цієї квартири записав свою доньку. 

Моя теща Антоніна В. постійно проживала за іншою адресою: Кременчуцький район, с. Мала Кохнівка, вул. Лісова. Цю квартиру отримав її чоловік під час роботи в лісництві Кременчуцького району ще в кінці 70-х–на початку 80-х років, точної дати не знаю. Після розірвання шлюбу Антоніна В. з донькою залишилася далі проживати в цій квартирі. Коли ж батько Ірини В. придбав для своєї доньки квартиру за вказаною адресою, то донька перебралася туди, а Антоніна В. жила в своєму житлі. Звичайно, що вона приходила до доньки і перебувала в цій квартирі досить довгий час, але її донька, якщо вважала за потрібне, примушувала її йти в своє житло. Коли ж Ірина В. захворіла, то її мати більше часу проводила в неї вдома, оскільки потрібно було доглядати за дітьми. 

Як тільки Ірина В. померла, відносини між мною і Антоніною В. стали більш напруженими, оскільки я подав документи до нотаріуса про вступ у спадщину після її смерті. 7 червня 2018 року незнайомі мені люди із застосуванням насильства викинули мене із квартири на вул. Мічуріна і пригрозили, що, якщо я повернусь, то мене покалічать. Я звернувся в поліцію, але, оскільки я не був тоді і зараз зареєстрований в цій квартирі, то поліція ніяких заходів не вживала, а добитися розслідування застосування відносно мене насильства я не зміг, оскільки ці незнайомі мені люди приїхали на автомобілі з європейськими номерами, а підтвердити факт насильства із мешканців будинку на вул. Мічуріна ніхто не захотів. Факт звернення до поліції із заявою про вчинення відносно мене насильства я можу підтвердити документально.

Я змушений був переночувати у своєї тітки на Раківці, а потім звернувся до служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації м. Кременчука,  а ще пізніше звернувся до суду із позовною заявою про відібрання дитини. Оскільки повернутися до квартири на вул. Мічуріна законним шляхом я на той час не міг, враховуючи можливість того, що Антоніна В.  могла влаштувати мені різні провокації, які могли для мене закінчитися досить важкими наслідками, то я став орендувати житло в районі Раківки і там постійно мешкаю до цього  часу. Я стверджую, що залишив свою доньку не добровільно, а примусово, в подальшому і до цього часу змушений був витрачати свій час і гроші на адвоката, щоб добитися справедливості, яка полягає в можливості вирощувати і виховувати свою доньку. Крім того, коли мене просто викинули з квартири на вул. Мічуріна, в ній залишилися мобільні телефони, планшети та ноутбуки, які мені давали знайомі, щоб я їх відремонтував. Куди поділися ці телефони, планшети та ноутбуки, я не знаю. Потім мені ще довго довелося розраховуватися з людьми за їхні речі.

Після того, як мене витурили із квартири на вулиці Мічуріна, я особисто з донькою спілкувався досить рідко. Спочатку Антоніна В.   переховувала мою доньку і спеціально не водила до дитячого садочка, який знаходиться поруч із будинком, де вона проживає. Дитина не відвідувала дитячий садочок як мінімум із 07.06.2018 року по 28.09.2018 року, про це в мене і у судовій справі є відповідні докази. За цей час Антоніна В., на мій погляд, переконала адміністрацію дитячого садочка, що я для своєї дитини являю дуже велику небезпеку, і кожного разу, коли я там з’являвся, туди майже одразу ж прибігала Антоніна В. і влаштовувала скандал. Якщо ж Антоніна В. не приходила, то мені просто відмовляли в побаченні з дитиною. І в першому, і в другому випадках дитину побачити я не міг. У серпні 2018 року я надсилав на адресу Антоніни В. рекомендованного листа з проханням надати дитину для поїздки на море. Відповіді не надійшло.

Після того, як 31.10.2018 року відбулося засідання міськвиконкому щодо надання висновку про доцільність відібрання дитини у Антоніни В., я зміг спілкуватися з дитиною тільки за допомогою мобільного телефону, передавав їй подарунки через подруг моєї покійної дружини. Пару разів ці подруги передавали дитині подарунки. Але два рази Антоніна В. повертала ці подарунки назад, заявивши, що їм вони не потрібні. Протягом 2019 року декілька разів подруги моєї покійної дружини пропонували мені організувати зустріч із донькою. Однак вони весь час зривалися. Чомусь мені здається, що це були провокації з боку Антоніни В. А щодо можливості таких провокацій мене попереджав мій адвокат, який неодноразово наголошував, що мені слід діяти виключно в рамках закону і, в разі виникнення небезпеки провокативних дій з боку Антоніни В. або найнятих нею людей, негайно намагатися покинути місце пригоди і зв'язатися з адвокатом, щоб знати, що робити далі. 

У 2020 році, навесні, зовсім неочікувано для мене Антоніна В. захотіла поговорити зі мною щодо подальшої долі дитини. Оскільки я побоювався провокацій з її боку, то прийшов на цю зустріч разом з адвокатом. Ще більше я був здивований тим, що розмова велася без скандалів. Суть розмови полягала в досягненні домовленості про мирову угоду. На той час справа про відібрання дитини слухалася у Кременчуцькому районному суді більше ніж півтора року. Адвокат Малтиз Андрій Вікторович, який представляв інтереси Антоніни В. не з'являвся у судові засідання, а надавав якісь виправдальні документи, справа вперед практично не просувалася. Пізніше Малтиз А. В. став суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука. Сама Антоніна В. в судові засідання Кременчуцького районного суду взагалі не з’являлася жодного разу, тому розгляд справи затягувався. Поговоривши близько години, я і Антоніна В. усно погодилися укласти мирову угоду.

Основними умовами цієї угоди мали бути наступні пункти:

• моя дитина залишається жити разом із Антоніною В.;
• я матиму можливість брати її до себе після роботи, на вихідні, під час відпусток та в інший вільний час;
• я буду виділяти на утримання своєї дитини Антоніною В. певну суму коштів щомісячно, про розмір якої ми домовилися;
• всі додаткові витрати на утримання дитини мали мною надаватися Антоніні В. після попереднього узгодження мети цих витрат та їхнього розміру, але в цілому ми домовилися, що я сам буду придбавати все необхідне, крім витрат на утримання дитини, що я мав надавати безпосередньо Антоніні В. 

Проєкт мирової угоди мав підготувати адвокат. Після її схвалення Антоніна В. цю мирову угоду мала підписати, з'явитися до суду на наступне засідання, щоб суд мав можливість її затвердити своєю ухвалою. 

Під час цієї розмови Антоніна В. побажала, щоб я тимчасово відмовився від батьківства, а вона б отримала опікунство, щоб мати можливість одержувати допомогу від держави на мою доньку. Я відмовився. Також Антоніна В. пропонувала мені подарувати свою частку в спадкованій квартирі на ім'я своєї доньки. Я погодився при умові, що вона теж перепише свою частку на сина моєї покійної дружини від першого чоловіка, щоб діти були співвласниками рівних частин квартири. Тоді я ще не знав, що батько моєї покійної дружини вже надав згоду на те, щоб Антоніна В. успадкувала його частину квартири. На це Антоніна В. не погодилася.

На наступне засідання, де ми мали підписати проєкт мирової угоди, підготовленої адвокатом, Антоніна В. не з'явилася. Коли ж я в неї спитав, чому вона не хоче підписувати документи, згоду на які вона надала, Антоніна В. відповіла, що їй адвокати заборонили з'являтися до суду.

Тим не менше, в подальшому я зустрівся з Антоніною В. і своєю донькою, і ми з'їздили в район на вул. В. Бойка, щоб замовити пам'ятник на могилу моєї дружини. Спочатку Антоніна В. пропонувала, щоб ми за цей пам'ятник сплатили порівну, при цьому я міг сплатити коштами, отриманими як пенсія по втраті годувальника. Я відмовився і сказав, що ці гроші будуть витрачені на дитину, і заплатив завдаток за пам'ятник зі своїх грошей. Антоніна В. теж дала половину завдатку. Вона обіцяла заплатити ще половину повної вартості, коли пам'ятник буде готовий, але всю іншу суму вартості пам'ятника сплатив я особисто. Також ми того дня поїхали на ринок і я придбав за рахунок картки дитині необхідний їй одяг.

Потім я забрав дитину і вона переночувала в мене. Вона тоді не хотіла повертатися назад. Але я не міг її залишити в себе, бо вона вже ходила в школу, а питання переведення її до іншої школи без наявності судового рішення на мою користь не могло бути вирішене. Після цього з дитиною не бачився аж до 05.08.2021 року, коли прийшов разом із державним виконавцем її відбирати у Антоніни В.

- Як часто ви спілкувались із донькою після смерті дружини? Чи йде дитина на контакт?

12.06.2020 року мені зателефонувала донька і повідомила, що бабуся її та старшого брата зачинила в квартирі і пішла в невідомому напрямку. Одночасно її побив брат. Ці розмови продовжувалися близько трьох-чотирьох годин. Я неодноразово телефонував Антоніні В., вона була поза зоною досяжності. Зрештою я викликав поліцію і поїхав разом з нею на квартиру на вул. Мічуріна. Коли ми приїхали, то двері моя донька не відкрила, бо боялася це робити, і раптом біля вхідних дверей квартири з'явилася Антоніна В., яка сказала, що виходила лише на 20 хвилин, що було неправдою. Але найбільше мене стурбувало те, що брат побив мою доньку. Справа в тому, що діти підростають і по мірі їх дорослішання неминуче постане питання поділу житла між ними. Тому вважаю, що для неї краще жити на певній відстані, поки житлове питання з часом не вирішиться само собою. Я про цей випадок повідомив суд, надавши відповідні докази, а сам утвердився в своєму намірі добиватися судового рішення на свою користь.

У подальшому я з дитиною не зустрічався, спілкувався лише по телефону та перераховував гроші на картку Антоніни В. Так, 11.08.2020 року я перерахував Антоніні В. 2000 грн. В мене є відповідні докази, пізніше, вже восени, перерахував ще 4000 грн. І тут сталося неприємна ситуація. Я зв'язався з донькою і вона повідомила про те, що бабуся їй не купила самокат. Я сказав доньці, що бабусі я перерахував останній раз 4000 грн, і гроші на самокат в неї повинні бути. Донька відповіла, що бабуся стверджує, що ніяких грошей у неї немає. Я разом з адвокатом припустив, що Антоніна В. приховує надходження грошей від моєї доньки, щоб сплатити за послуги нового адвоката, який мав замінити Малтиза А. В. Тому я вирішив, що всі подальші витрати будуть мною робитися виключно в присутності дитини, щоб бачити, що гроші йдуть саме на її потреби, а не на сплату гонорару адвокату, який діятиме проти мене. Після цього навіть за допомогою телефона спілкуватися з дитиною я не мав можливості. Телефон брав її брат і вимагав, щоб я віддав картку, на яку отримував пенсію по втраті годувальника.

А коли 06.10.2020 року Кременчуцьким районним судом було прийняте рішення про відібрання дитини, то я не зміг зв'язатися за допомогою телефона ні зі своєю донькою, ні з Антоніною В., яка взагалі обірвала всі зв'язки. Тому мені довелося боротися за своє батьківське право в апеляційному суді та у виконавчій службі.

- Чому, на вашу думку, дівчинка відмовляється від переїзду до вас?

Дівчинка відмовляється від переїзду до мене тому, що останні 10 місяців їй бабуся повідомляє, що я її здам до будинку дитини, а то і взагалі продам ромам (циганам). При цьому бабуся зробила все можливе і неможливе, щоб я з дитиною не спілкувався і не спростував цю відверту маячню.

- Які умови проживання ви можете забезпечити для дитини: чи є у вас власне житло, чи є окрема кімната для дівчинки. До якої школи вона ходитиме після переїзду або ж зможе залишитись у школі, яку відвідує зараз?

Я орендую житло в районі Раківки. Це двокімнатна квартира з лоджією, яка утеплена. Свого власного житла я не маю, але служба у справах дітей перевіряла умови мого проживання і визнала їх задовільними. У дитини є окрема кімната для проживання і навчання. Ходити вона буде до ліцею №6, про що вже є відповідна домовленість. Відвідувати школу, в якій вона навчається зараз, вона не зможе фізично, тому що для цього треба їздити майже через усе місто.

- Чи ви забезпечені матеріально, ви працюєте? У вас є родина?

Я працюю на НВП «Фероліт», маю стабільну заробітну плату. Мого заробітку достатньо, щоб забезпечити всі потреби дитини. За час, коли мене примусово викинули з квартири на вул. Мічуріна, я познайомився з жінкою, переселенкою з Донецької області. На даний час вона офіційно є моєю дружиною. Разом з нами проживає її старша донька від першого шлюбу. Обидві ніяким чином не проти того, щоб моя дитина проживала разом із нами. 

Я вже зазначав, що моя донька, побувши в нас одну добу, не хотіла повертатися назад. У дружини є ще молодший син, але він вирішив жити разом із батьком у Донецькій області. Також поряд проживає моя тітка, яка готова допомогти доглянути за дитиною, якщо в цьому виникне необхідність.

- Чи є у вас претензії щодо виховання доньки та її умов проживання зараз?

Основна моя претензія зводиться до того, що мене позбавили можливості спілкуватися з моєю дитиною, якій Антоніна В. повідомляє про мене абсолютно неправдиві відомості, лякаючи її неіснуючими загрозами. Я уявляю психічний стан дитини, яка змушена жити в постійному страхові того, що прийде батько для того, щоб віддати її до будинку дитини або продати ромам. Я не довіряю Антоніні В. після того, що відбулося. 

Моя донька відмовилася від переїзду після 10 місяців психологічної обробки її з боку Антоніни В. Про те, що вона залякує дитину будинком дитини і продажем ромам, я знаю від людей, які спілкуються з нею та з Антоніни В. А скільки ще інших страхів на дитину вона могла навіяти, я можу лише припустити. Ще під час судового розгляду справи в Кременчуцькому районному суді ми з адвокатом розглядали можливість залучити до розгляду справи експерта – дитячого психолога. Судово-психологічна експертиза у справах по визначенню місця проживання дитини дала б відповіді на багато питань. Зокрема, який вплив на психологічний стан дитини може чинити, вчиняла раніше і чинить зараз Антоніна В.? Чи шкодить цей вплив психологічному стану дитини? Чи спроможна дитина, з урахуванням всіх обставин, що склалися в її житті, надавати об’єктивну та адекватну оцінку ставлення до мене, як її батька, та Антоніни В., як її бабусі, виявляти прихильність до мене та/або до Антоніни В.? Чи є доцільним, в інтересах дитини, зменшення контактів з батьком, з бабусею або зміна проживання дитини? Мій адвокат у 2020 році цікавився, скільки коштує проведення такої експертизи. Відповідь була від 15 000 грн і більше. Зараз, напевне, ще дорожче. Оскільки таку суму виплатити за експертизу мені було не під силу, то ми разом вирішили, що всі відповіді на питання, які нас та суд можуть зацікавити, ми можемо отримати під час допиту дитини за участю психолога. Однак, як я вже казав раніше, Антоніна В. не з’явилася сама до суду і дитину не привела. А оскільки саме розпочалася епідемія коронавірусу, оголошення карантину, який постійно продовжувався, то примусовий привід як Антоніни В., так і моєї доньки став практично неможливим. Я не здивуюся, якщо після того, як мені вдасться забрати свою доньку, її доведеться водити на прийом до дитячого психолога.

- Минулого разу дівчинка відмовилась від переїзду. Як ви плануєте вирішувати цю ситуацію? Якими будуть ваші дії у випадку, якщо дівчинка знов відмовиться переїжджати?

Якщо звернути увагу на обстановку, яка панувала 05.06.2021 року під час проведення відібрання дитини державним виконавцем, то чітко видно, що я не зміг поспілкуватися з дитиною більше трьох хвилин. Її від мене постійно відтягували, особливо тоді, коли у нас зав'язувалася бесіда. Вважаю, що це робилося спеціально, тому що мені потрібно відповісти дитині на безліч запитань, а їй навіть задати ці питання не давали. Тому, щоб переконати дитину, мені потрібно з нею поспілкуватися в якомога спокійнішій обстановці, а не в тому натовпу, який організувала Антоніна В.

До речі, про цей натовп. Мене дуже здивувало те, що мене почали звинувачувати у неіснуючих гріхах інші люди, яких я навіть не знаю. Зокрема, мене звинувачували в тому, що я начебто валявся п'яним біля магазину в с. Мала Кохнівка. Це стверджувала жінка похилого віку в окулярах, яка мала досить пристойний вигляд. Зауважу, що з моменту, коли мене викинули з квартири на вулиці Мічуріна влітку 2018 року, я ні разу в с. Мала Кохнівка не був. Я лише проїжджаю його, коли їду на роботу. Потім з'явилися роми (цигани), яких я не знаю, і почали кричати на мою адресу непристойності. В мене виникло питання, яким чином ці роми пов'язані зі мною, моєю дитиною та її бабусею? В мене на ці питання одна відповідь: цих людей купила Антоніна В. Справа в тому, що до мене дійшла інформація про те, що вона продала свою квартиру на вул. Лісовій в с. Мала Кохнівка. На ці гроші вона найняла київських адвокатів, які обіцяють їй у Верховному Суді скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти рішення на її користь. Суд касаційної інстанції, тобто Верховний Суд має право постановити ухвалу, якою зупиняє дію рішення Кременчуцького районного суду та постанову Полтавського апеляційного суду, відповідно зупиняється виконавче провадження. Для чого це робиться? Для того, щоб я ніяким чином не зміг забрати дитину до закінчення розгляду касаційної скарги Верховним Судом. Тому перед Антоніною В. постало завдання будь-яким чином не дати можливості забрати дитину до винесення ухвали Верховним Судом. Тому Антоніна В. так і діє. Скільки з натовпу людей куплених, а скільки переконаних маніпуляціями і відвертою неправдою з боку Антоніни В., мені важко судити. Але те, що і підкуп, і маніпуляції з її боку були, я впевнений.

Що ви можете відповісти на претензії, які висувають до вас?

1. Не було матеріальної підтримки доньки з боку батька 

 – Матеріальна підтримка з боку батька була, але, коли я взнав, що ці гроші до дитини не доходять, і запідозрив, що вони використовуються проти мене, то цю матеріальну підтримку Антоніни В. припинив, а її подальше надання обумовив особистим контролем за витрачанням моїх коштів.

2. Не займався дитиною (майже не приходив, не цікавився її навчанням)

 – Антоніна В. сама створила умови, щоб я ніяким чином не зміг займатися вихованням дитини. Зокрема, я не зміг побачитися з дитиною ні в школі, ні в дитячому садочку. Педагоги всіляко намагалися не дати мені можливості поспілкуватися з дитиною. Чому вони так робили, не знаю. Підозрюю, що Антоніна В. їм платила. В квартиру на вул. Мічуріна я намагався зайти тільки один раз, коли Антоніна В. зникла невідомо куди, а мою доньку побив її старший брат. В інших випадках, міг нарватися лише на неприємності з боку Антоніни В.

3. Єдина мета – отримати контроль над часткою дівчинки у квартирі померлої дружини 

 – Я цю частку отримав, точніше отримаю. Документи в нотаріуса вже оформляються. Антоніна В. своїми діями намагалася і намагається примусити мене відмовитися від частки, від спадщини моєї покійної дружини. Зокрема, вона через своїх адвокатів добилася, що у відділенні поліції №1 (колишній Крюківський райвідділ) розслідувалося кримінальне провадження відносно мене за ст. 156 КК України (розбещення неповнолітніх). Коли я зі своїм адвокатом прийшов до слідчої влітку чи восени 2018 року, то її першим питанням було, чому я не переоформлю свою частку спадщини на доньку. Мій адвокат влаштував скандал, чому слідчу взагалі цікавить це питання, писав скарги, розмовляв з керівниками слідчого підрозділу. Більше мене ні разу до слідчої не викликали. Що з цим кримінальним провадженням, мені невідомо. Швидше за все, його закрили. 

Крім того, Антоніна В. подала на мене позов про визнання таким, що не має права на спадщину. В цьому позові мене безпідставно звинувачували в тому, що я спеціально споював свою тяжко хвору дружину, чим пришвидшив її смерть. Цей позов був настільки безглуздим і бездоказовим, що його мій адвокат спростував дуже простим способом, подав клопотання про витребування із лікувального закладу відомостей про перебування моєї покійної дружини в стані алкогольного сп'яніння. З лікувального закладу прийшла довідка, що під час лікування моя покійна дружина не порушувала режим. Я раніше погоджувався подарувати свою частку своїй доньці при умові, якщо Антоніна В. погодиться подарувати свою частку так, щоб частки двох дітей моєї покійної дружини були рівними. Зараз, після того безумства, що начудила Антоніна В. зі своєю квартирою, я не буду поспішати. 

4. У минулому відбував покарання у місцях позбавлення волі, часто перебував у стані алкогольного сп'яніння

Я дійсно був двічі засуджений за вчинення злочинів і двічі відбував покарання у виправній колонії №69. Власне, одружився я з Іриною В. під час останнього перебування у колонії. Більше 10 років я до кримінальної відповідальності не притягувався і в силу статті 89 Кримінального кодексу України не є судимим.

Щодо перебування у стані алкогольного сп'яніння, то я ніколи не перебував у такому стані, коли б не контролював свої дії. А вживання алкогольних напоїв на території України, на відміну від території Ірану чи Саудівської Аравії, не є злочином. У будь-якому разі виникає питання до Антоніни В., чому вона не викликала поліцію, коли я був у стані сильного алкогольного сп'яніння і що злочинного я при цьому скоював?