Тут милості від ЖЕДу не чекають...

У під’їзді будинку 22 у 278 кварталі нас зустріла велика іграшкова панда. Вона сидить на сторожі біля під’їзних дверей вже кілька років. Поки що ніхто не відірвав їй ні лапу, ні вухо. Компанія у неї приємна – квіткові композиції на стінах, прекрасна дама з картини, що висить над дверима. “Все це завдяки людям, які живуть у цьому під’їзді, - похвалилася “Телеграфу” жіночка, яка забажала залишитися невідомою. – Ви думаєте в цьому є хоча б крихта заслуги “Гарпуна” ? (прим. ред.: приватний ЖЕД, що обслуговує цей будинок). Помиляєтеся. Вони і палець об палець не вдарили. І залізні двері, і пофарбовані стіни – все за кошти мешканців. Просто люди вирішили для себе, що негоже жити у смітнику. А з квартплатою ще розбиратися треба, який сенс платити за те, що ти не отримаєш”.

Мешканцям відносно нової шестиповерхівки на вул. Бутиріна пощастило. Її зводило багате підприємство і потурбувалося про благоустрій під’їздів. Сходинкові клітки тут мармурові, а замість набридлої синьої фарби “по цеглі”,  на стінах – сучасна штукатурка. На вікнах – квіти. На мармурі – килимки, до речі, килимки тут не лише біля квартирних дверей. “Не розумію, чому ми повинні платити ЖЕДу більше з надією, що коли прийде час, нам зроблять ремонт у під’їзді, - обурюється молода мати Оля. – Все одно, я просто впевнена у цьому, ремонт відбудеться за кошти мешканців. А гроші ЖЕДу ми віддамо задарма. Наприклад, дитячий майданчик у нашому дворі пофарбовано за кошти одного з мешканців. Правда, днями відбулося диво. Діти зламали баскетбольне кільце, приїхали майстри на машині з надписом “ГЖЕП “Центральне” і відремонтували. Певно, вони перед підвищенням тарифів вирішили нам продемонструвати, як вони добре виконують свою роботу”.

Ремонт під’їзду будинку 32-а на вул.Перемоги – заслуга ініціативної жіночки Людмили Костянтинівни, яка випросила кошти у штабу одного з кандидатів у президенти вже по закінченню виборчих перегонів. “Будинку вже сімнадцятий рік, а під’їзд ні разу не ремонтувався. Жили, мов у печері. Дякувати Богу, що є на світі добрі люди, які відгукнулися на наше прохання”.
- А чому ви пішли просити гроші на ремонт у штаб. А не по квартирах у мешканців?
- А чого це мешканці повинні платити за ремонт під’їзду двічі, ми ЖЕДам і так немало віддаємо.
Чистоту в оновленому під’їзді підтримують на громадських засадах, навіть чергування консьєржки влаштували. На кожного, хто заходить у будинок, чекає суровий допит. “Таким чином ми намагаємося відвадити хуліганів, - каже Людмила Костянтинівна, - щоб зберегти чистоту!”

Це під’їзд “немолодої” триповерхівки  (вул.60-річчя Жовтня, 112). Стіни поштукатурені, побілені і пофарбовані. На  вікні – квіти. Олександра Іванівна з першого поверху розповіла “Телеграфу”, що у мешканців уже не було сил чекати, коли ЖЕД візьметься за справу, і вони взяли ініціативу у свої руки. Років три-чотири тому зібрали кошти, придбали матеріали, запросили бригаду. “Здається, працювали у нас ті ж самі жедівці, ми їм запропонували зробити нам ремонт з наших матеріалів”, - каже Олександра Іванівна.
- А як вам вдається зберігати чистоту?
- Слава Богу, діти у нашому будинку живуть чемні. Розуміють, що під’їзд – це частина їх дому, а не якесь там місце загального користування. Самі не смітять і не розмальовують, і бешкетникам із сусідніх будинків не дозволяють. До того ж ми регулярно влаштовуємо вологе прибирання. У нас є графік чергових квартир.

У кутовому під’їзді так званого німецького будинку (вул.60-річчя Жовтня,65) навіть занавіски на вікнах, а на стінах – шпалери. Все чисто і доглянуто. Не фешенебельно, але зі смаком. Про нього “Телеграфу” розповіли читачі, яким доводилося бувати там у гостях: “Кожного разу, коли заходимо у цей під’їзд, думаємо, чому одні люди можуть жити у чистоті, а інші – ні. І справа тут не в достатку, а в рівні культури. Наші наміри жити по-людськи так і залишаються лише намірами. Свині – свиняче життя. Ми завжди знаходимо причини не починати благоустрій під’їздів: сусіди не здадуть грошей.., у мене немає часу, от якби хтось інший присвятив себе цій справі.., який сенс білити стіни, якщо за півгодини вони знову будуть розмальовані “печерною молоддю”...
Таїсія Іванівна, ініціатор ремонту цього під’їзду, знала, головне – подати позитивний приклад. П’ять років тому вони з чоловіком заселилися у  будинок і вирішили відремонтувати під’їзд за власні кошти до свого другого поверху. “Чоловік спочатку був проти, - згадує Таїсія Іванівна, - переконував мене, що  все це марно. Мовляв, довго ремонт не протримається. На щастя, він помилився. Мешканцям дуже сподобалося йти додому охайними сходами, а не катакомбами. Згодом благоустрій піднявся вище другого поверху. Люди зібрали кошти, найняли будівельників. Результатом усі задоволені. Просто з людьми треба працювати, показувати їм, що можна жити інакше”.
- Однак, ви ж платите  ексвитрати ЖЕДу, чому ж тоді робите ремонт у під’їзді за власні кошти?
- Цьому будинку 28 років. За цей час ЖЕД жодного разу не спромігся зробити хоча б косметичний ремонт. ЖЕД – це пусте місце. Тож, дійсно, виходить, що ми двічі заплатили за ремонт під’їзду. Але це краще, ніж сидіти у багнюці і чекати, доки прийде ЖЕД і зробить ремонт.