У 2010-му Придніпровському парку виповнюється 50 років

Ми розповімо вам про один  дуже симпатичний ювілей. Цього року  кременчуцькому Придніпровському парку виповнюється  50 років!  І він  ще живий.  Що  нас страшенно тішить.  Поки парк   живий, співробітники Кременчуцького  краєзнавчого музею підготували та видали  книгу про нього – «Зелена перлина Кременчука».  Тираж книги  мікроскопічний – 223 екземпляри.  Зате інформацію вона містить дуже  цікаву.  Найбільше нас вразили дві  цифри – одна, так би мовити,  інтелігентна, інша – не дуже.  

Спершу про цифру «неінтелігентну» – вона ближче до серця кожного громадянина, хто хоч раз у житті  ніс спекотного дня  липку  обгортку від морозива, і не знав, куди її подіти.  Уявіть собі, колись, у 60-х роках, на території  Придніпровського парку стояло  150 урн для сміття!  Ви не повірите, але  громадяни кидали сміття в урни.  Нині вони викидають його в одну узагальнену урну – називається вона «набережна».  

До речі, у 60-х роках у парку стояло не лише 150 урн, а ще й 150 садових лавок  в алеях.  А освітлювали парк 100 світильників.  Страшно сказати, але у той період у Придніпровському парку діяло 14 атракціонів, з них 12 механічних.  І всі працювали.  Та  детальніше ми хотіли б зупинитися на іншій цифрі, яка нас так вразила у книзі.  

Виявляється, у нашому  скромному  Придніпровському парку  росте і живе 121 вид та декоративна форма дерев і чагарників.  Про ці загадкові види та декоративні форми  «ТелеграфЪ»  і розпитував  авторів книги – музейних працівників  Наталію Музиченко та Ірину Соколову.  Виявилось, що та самотня  липа,  яка нам страшенно подобається, бо має величезне, як лопухи, листя і дуже великі квіти – це знаменита північноамериканська  липа  Мішо.  Її ще у 19-му столітті намагалися пристосувати до кліматичних умов України.  Прижилася липа у двох місцях – у знаменитому  Устимівському  дендропарку та у Кременчуці.  І хіба лише липа Мішо?

Автори  книги показали нам  кілька декоративних форм глоду, про які ми навіть не здогадувались.  Глід Plena, наприклад, починає цвісти білими квітами, які потім рожевіють.  Виходить дуже симпатичне  деревце, обсипане білими та рожевими квітами водночас.  А є ще й глід чорний з дивними, майже чорними плодами.

Приємно дізнатися, що у нашому  парку росте стільки екзотів та рідкісних порід.  До того ж  корисних.  Ми звикли говорити, що повітря у парку чистіше, але навряд чи замислюємось, чому так?   Паркове  повітря чистіше від вуличного  завдяки  фітонцидним якостям певних порід  (яловець козацький,  модрина, тополя біла, ялина звичайна, клен татарський, черемха звичайна).  Саме завдяки їм  в одному  кубічному метрі паркового повітря у 200 разів менше бактерій, ніж в інших районах Кременчука.  Наостанок ще одна красномовна  цифра: листя однієї берези бородавчастої середнього віку (30-60 років) за рік поглинає 1652 кг вуглекислого газу, та виділяє, відповідно, 1302 кг кисню на рік.  А крім дерев  киснем нас ніхто не забезпечує.

Це роботи у Придніпровському парку навесні 1961 року. Тоненькі палички, що стирчать за спинами робітників-ентузіастів, – ті самі розлогі дерева, серед яких гуляють сьогодні мами з колясками.