Люди відстоюють право на житло

Чотири рішення про втрату громадянами права на житло у гуртожитку вже скасовані та спрямовані на повторний розгляд.

Наприкінці минулого року Автозаводський районний суд ухвалив низку рішень, якими фактично позбавив житла 29 сімей мешканців гуртожитку по провулку Льва Толстого, 36. А саме: за позовами ЖЕП «Автозаводське» ці люди визнані такими, що втратили право користування житлом – кімнатами у малосімейці. Рішення були винесені заочно (тобто люди, яких виселяли, не були присутні на суді).

Далі все відбувалося як у поганому детективі. Людей тихцем зняли з реєстрації. А 17 березня представники ЖЕП «Автозаводське» та управляючої компанії «Житлорембудсервіс» самочинно (без участі судових виконавців) влаштували мешканцям примусове виселення. Вони зривали замки та вивозили речі, коли господарів не було вдома і робили це без судових виконавців – представників єдиного органу, який має право примусово виконувати рішення судів. Керівник Автозаводського відділу Державної виконавчої служби назвав те, що відбулося у малосімейці, «грубим порушенням законодавства» (Детальніше у «Телеграфі» № 17 від 26.03.09, матеріал «Людей виселяють на вулицю»).

Дев‘ятеро із виселених у такий спосіб кременчужан написали скарги до прокуратури міста. Окрім цього, люди скаржаться й до інших інстанцій – від міського голови до Уповноваженого із прав людини. А дехто вже успішно оскаржив судове рішення про втрату права користуватися житлом. Нині таких четверо, повідомив суддя Автозаводського райсуду Володимир Савічев. Їхні справи спрямовані на повторний розгляд.

Ніна Власова пройшла цю процедуру першою. Вона розповіла «Телеграфу», як насправді працівники ЖЕПу складали акти про не проживання, які згодом стали основною підставою при прийнятті судових рішень про позбавлення прав на житло:

– У мене батьки у селі, їм потрібен догляд. Я часто їжджу до них допомагати. В мене самої двоє неповнолітніх дітей, а старшій доньці 19 років. Так траплялося, що коли приходила комісія із ЖЕПу, вдома була тільки донька. Вона показувала комісії свій та мій паспорти, підтверджувала, що всі ми проживаємо. Але члени комісії все одно складали акти про не проживання!

Інша мешканка цієї ж малосімейки, Олена Грабар, обурюється тим, що жодного з тих, кого через суд позбавляли житла, не повідомили про судове засідання:

– Усі 29 судових рішень винесені заочно. Було б зрозуміло, якби одиниці людей не отримали судові повістки. Але ж їх не отримували всі! Повісток просто не було! Натомість мої меблі – шифоньєр, стільці, тумбочки – були вивезені представниками ЖЕПу в той час, коли я була на роботі! А сам стан житла такий, що у деяких кімнатах просто неможливо проживати. Мій син часто хворіє на бронхіти, а на стінах – грибок. До того ж, в усьому гуртожитку немає душових і гарячої води. Людей просто «виживають» із гуртожитку, а потім складають акти про їхнє не проживання.

Прокуратура Кременчука взялася відстоювати житлові права мешканців будинку на Толстого, 36. Хід справи контролює прокуратура області. Встановлено, що люди не були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, внаслідок чого суд прийняв необґрунтовані судові рішення. 21 квітня прокуратура Кременчука направила до суду 29 заяв про перегляд винесених судових рішень. Також прокуратурою встановлено, що більшість актів про не проживання громадян були складені та підписані тільки службовими особами КГЖЕП «Автозаводське» та управляючої компанії «Житлорембудсервіс» – без залучення сусідів відповідачів та інших свідків.

Окрім цього, прокуратура продовжує перевірку стосовно законності дій посадових осіб КГЖЕП «Автозаводське» та ТОВ «Житлорембудсервіс», які вивозили речі громадян із займаних ними кімнат. Наразі вирішується питання про порушення кримінальної справи, повідомив помічник прокурора Кременчука Руслан Новосел. 

Проте КГЖЕП «Автозаводське» не відмовляється від позовів проти громадян щодо втрати права користування житлом. Отже, боротьба людей за право на кімнати у гуртожитку ще попереду.

Пряма мова

Люди називають зривання замків із дверей їхніх кімнат та вивезення особистих речей «розбійним нападом» і вимагають «покарання і відставки» тих, хто цьому сприяв.

«Ми продовжували наївно вірити в те, що міська влада про ці протизаконні дії не знає, і з часом перевірить факти і справедливість переможе. Але раптом в газеті «ТелеграфЪ» за 26 березня 2009 року ми читаємо відверті зізнання віце-мера Кременчука М.Порицького про те, що міська влада цілеспрямовано провела в нашому гуртожитку «ШМОН». Вираз «шмон», відповідно до сучасного українського тлумачного словника на тюремному жаргоні означає «обшук, облава». Так за що ж міська влада цілеспрямовано організувала облаву і обшук у наших оселях, хто дозволив копатися у наших особистих речах? Шановні депутати, пане міський голово! Де ми проживаємо? В одному з відомих міст України чи в «тюремній зоні»? Ми вимагаємо міську владу і депутатський корпус дати оцінку цим подіям і офіційно відповісти нам, людям, які протягом одного дня, 17 березня, стали «бомжами»... Ми також вимагаємо відповіді і пояснення: для чого при підтримці міської влади була створена приватна управляюча компанія «Житлорембудсервіс» і наділена правами по виселенню людей із малосімейок? А може ці малосімейки….готуються до приватизації або продажу?»

З відкритого листа мешканців будинку по Толстого, 36.

Полухіна Н.Ю., Холодняк В.А. та інші – 10 підписів).