А у Свєти ростуть великими і помідори, і троянди, і коти!

Ми, власне, хочемо розповісти вам про Свєту,  яка вміє однаково класно вирощувати і помідори, і троянди, і котів.  Особливо котів!  Якби не вимога бути політкоректними, ми б взагалі писали лише про цього здоровенного котюгу!  Бо такого велетенського кота, як Свєтин  Боня, ми в Кременчуці ще й не бачили.  Але повернімося до помідорів.  Бо це – тема філософська. 

Наприклад, одна частина людства переконана, що на власній ділянці треба вирощувати виключно помідори – бо вони корисні і їстівні.  Друга (менша) половина вважає, що біля себе варто плекати троянди – бо вони гарнющі та запашні.  Хоча й не їстівні.  А от Свєта впевнена, що для нормального життя потрібні і помідори, і троянди.   От вона і вирощує і тих, і тих.  І дарма ви думаєте,  що їй це легко вдається!  По-перше, Свєта живе на Чередниках, на вулиці Чкалова.  А  тут народ прагматичний, і якщо мають клаптик землі, то засаджують її картоплею та помідорами.  Тож, коли 17 років тому Свєта переїхала сюди жити, сусіди із стриманим  роздратуванням  дивились на її метушню з трояндами.  Не схвалював Свєтиного  захоплення і чоловік. 

Як справжній мужчина, він називав усе це  коротко і жорстко  – «бур’ян»!  Але ж який гарнющий ріс у Свєти «бур’ян»! Спершу подвір’я прикрашали аж 60 кущів троянд.  Бо 17 років тому троянди – це був вищий пілотаж.  Власне, крім них, у продажу  нічого більше не було. Може, ще  трохи  ірисів та лілей.

А вже згодом, років 10 тому, на Україні почали з’являтися  у торговій  мережі  перші екзоти та рідкісні хвойні породи.  Ось тоді Свєта розпрощалася з трояндами  і почала створювати свій  перший  модний  мінімалістичний  садочок – з декоративним  камінням та  мікроскопічними туями і ялівцями.  Каміння возила сама – з берегів Дніпра.  Отак сяде у машину, виїде на берег, завантажить багажник так, що автомобіль аж присідає, і додому.  Чоловік мужньо  терпів  знущання над коханим  автомобілем.  А Свєта творила японські садочки.  Тоді ж, 10 років тому, вона  замовила маленький іграшковий замок для свого садочка.  Робила його дівчина, яка вела гурток дитячої творчості у Палаці культури  КрАЗу.  Уявіть собі, цей іграшковий замок стоїть донині, навіть фарби не потьмяніли!

Згодом Свєта навчилася робити справжній газон – а це дуже непроста справа.  Потім перепробувала купу ліан, аби прикрасити високі стіни будинку.  Найбільш агресивним виявився яскраво-червоний, дуже гарний кампсіс.  Він проліз аж до гаражу.  Тож їм довелося  розпрощатися. Тепер замість буйного  кампсісу будинок прикрашають спокійні, добре виховані клематіси, обсипані  великими  білими квітками.

Не нервуйте, ми вже закінчуємо з неїстівними  екзотами.  Переходимо до помідорів.  Бо наша Свєта – аж ніяк не легковажна романтична пані, яка годуватиме  втомленого чоловіка пелюстками троянд!  Паралельно з японськими садочками Свєта дуже успішно вирощувала (і вирощує)  дебелі помідори, тугу капусту, різну зелень і навіть трохи картоплі та огірків!  І все це їй вдається розмістити на дуже невеличкому клаптику землі – двір малий.

А крім помідорів, газонів та квітників на невеличкому Свєтиному подвір’ї  вміщуються ще й спокійний, вихований пес Грей та вальяжний котяра Боня.  Взагалі-то, Боня – бідний сирота.  Його мама та тато емігрували  у теплі краї,  кудись аж до Італії.  А Боня залишився на Чередниках.   Наїв  собі  величеньку пику.  Отак і живе – поїсть та й піде, пориється у квітах – ну тягне кота до прекрасного, що тут поробиш.  І так він квітне серед цього моря троянд та яловичини, що за габаритами вже і Грея наздоганяє.

От за це нам і подобається Свєта – бо у неї всі ростуть великими:  і помідори, і троянди, і коти!