Втрати 2010 року

Січень

6 січня на 73-му році життя помер відомий спортивний діяч Валентин Йосипович Маньковський. 48 років свого життя ця людина віддала спорту. У 1969 році Валентин Йосипович стояв біля витоків відкриття в Кременчуці міськради ДСТ «Авангард». Не було ні штатного розкладу, ні бюджету. Довелося їхати до столиці. І уявіть собі, Київ виділив 35 тисяч карбованців – на той момент величезні кошти. І з часом ці гроші були «відпрацьовані». Володимир Кисельов, Тетяна Рагозіна, Володимир Кравченко брали участь в Олімпійських іграх. Президія Верховної Ради України нагородила Валентина Маньковського Почесною грамотою за підготовку олімпійського чемпіона Володимира Кисельова. Він багато чого зробив для спорту в Кременчуці і залишився вірним своєму місту, незважаючи на запрошення з обласного центру та інших міст.

«Любіть спорт, як любили і любимо його ми, люди старшого покоління», – закликав колись своїх молодих наступників в одному з інтерв’ю Валентин Йосипович.

12 січня на 85-му році пішла з життя добре знана та шанована в місті людина – Почесний громадянин Кременчука, Герой Соціалістичної Праці Ольга Микитівна Іпатенко.

Протягом всього життя доля Ольги Іпатенко була пов’язана з нашим краєм. Народилася вона 8 жовтня 1925 року в Кам’яних потоках в незаможній селянській родині, змалечку зазнала скруту та лихо. В 1940 році вона вступила до Кременчуцького залізничного технікуму, але війна змінила плани дівчини. В 1943 році її відправили на примусові роботи до Австрії. Потім вона провернулася до СРСР. В 1948-му вона вирішила піти на будівництво, щоб підняти країну з післявоєнних руїн. Розпочала свою трудову діяльність різноробочою, пізніше стала бригадиром мулярів. З 1959 року беззмінно працювала в управлінні «Опоряджбуд» тресту «Кременчукпромжитлобуд», звідки пішла у 1980-му на пенсію. За 30 років роботи пані Іпатенко побувала на сотнях різних будоб’єктів, брала участь у громадському житті міста. Її досягнення в розбудові Кременчука були відзначені в 1971 році присвоєнням звання Героя Соцпраці, а згодом депутати міськради присвоїли працьовитій жінці звання «Почесний громадянин».

.

13 січня місто знову облетіла трагічна звістка – передчасно на 40 році життя в реанімаційному відділенні Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони у Києві померла прекрасна і знана у Кременчуці людина – директор Центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів Надія Колесник. 

До призначення на посаду директора Центру, Надія багато чого зробила для інвалідів не тільки в нашому місті, а й в Україні. Щорічно, починаючи з 1996 року, була організатором зборів активної реабілітації людей з травмами спинного мозку, в тому числі й дитячих. Керувала фізкультурно-оздоровчим клубом інвалідів «Надія». Надія Колесник нагороджена Почесною грамотою і медаллю Міністерства праці та соціальної політики «За видатний внесок у вирішенні питань соціальної реабілітації дітей-інвалідів», Почесним знаком «За заслуги перед містом».

Останні дні її життя були вкрай тяжкими. Їй конче потрібно було зробити операцію, але лікарі відмовлялися оперувати її в Кременчуці, Києві та за кордоном, бо боялися, що  серце жінки не витримає наркозу. Однак наприкінці року її таки прооперували у міському пологовому будинку. Потім Надії знадобилося ще кілька хірургічних втручань. Загалом, ця мужня жінка з 27 листопада 2009 року перенесла 4 операції, і в останні дні знаходилася у вкрай важкому стані: вже не могла самостійно дихати, тому була підключена до апарату штучного дихання. 

Поховали Надію Колесник у рідному селі Жуки. 

Зараз адміністрація, колектив і профспілковий комітет міського Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів звернулися до міського керівництва з проханням про встановлення на приміщенні закладу меморіальної дошки на честь першого його директора Надії Колесник. Дошку планують встановити до річниці з дня смерті Надії Колесник – 13 січня.

24 січня на 81-му році життя помер колишній генеральний директор «АвтоКРаЗу», ветеран автомобільного заводу, Почесний громадянин Кременчука Олексій Іванович Горяїнов. 

Уродженець Дніпропетровської області, після закінчення навчання в інституті, у 1954 році почав працювати на автомобільному заводі (тоді – мостовий завод), де пройшов шлях від інженера-конструктора до гендиректора. Під час його керівництва заводом, підприємство досягло найбільшого за всю історію існування випуску великовантажних автомобілів, активно будувало житло для своїх робітників, покращувало розвиток інфраструктури міста – були зведені школи, дитсадки, стадіон, сучасна поліклініка та санаторно-профілактичний комплекс «Берізка». Олексій Горяїнов двічі обирався депутатом Верховної Ради України, а також міськради, де очолював комісії з будівництва.

Він був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України».  В 2009 році він став «Почесним громадянином міста».

8 травня у лікарні, так і не прийшовши до свідомості після інсульту, помер улюблений 60-річний учитель багатьох поколінь учнів і студентів Сергій Фарина. 

Свою педагогічну діяльність він розпочав зі школи № 11, де працював вчителем історії. Згодом  став завучем із виховної роботи школи № 23, а потім і директором школи № 1.

Останні роки свого життя він працював у Кременчуцькому державному університеті.  Спочатку очолював кафедру економіки, а пізніше – соціально-політичних наук. 

Сергій Фарина був одним із небагатьох науковців, який взявся досліджувати історію національно-патріотичних організацій краю. Його кандидатська дисертація була присвячена ролі «Просвіт» в національно-культурному русі Полтавщини в кінці ХІХ- початку ХХ століть. 

Докторська дисертація, яку він не встиг дописати, стосувалася пошуку виховного ідеалу українського народу в діяльності просвітницьких організацій – від православних братств  до «Просвіт».

Сергій Фарина двічі обирався депутатом обласної ради.

30 травня на 66-му році пішов із життя голова ради ветеранів Крюківського району Іван Савович Супруненко. На своєму життєвому шляху він зробив багато добрих справ. Трудову діяльність він присвятив служінню Батьківщині в танкових військах. За роки праці пройшов службу від лейтенанта до полковника, нагороджений 9-ма медалями.  Після закінчення служби у 1995 році Іван Савович працював у Крюківському райвиконкомі на різних посадах, а згодом був обраний головою райради ветеранів. 

7 червня на 74-му році обірвалося життя активного громадського діяча, Почесного громадянина міста, ветерана автомобільної промисловості й останнього Героя Соцпраці в Кременчуці Івана Порфировича Білоуська. 

Народився Іван Порфирович 28 червня 1936 на Полтавщині, в селі Панасівка Козельщинського району, в сім’ї колгоспників. В 1952 році він вступив до Кременчуцького залізничного училища і, закінчивши його, почав працювати на автомобільному заводі (тоді – мостовий завод). 

Протягом 47 років – передовий робочий Кременчуцького автомобільного заводу. Як автор трудових починань в автомобільній галузі, нагороджувався почесним знаком «Переможець соціалістичного змагання». А в 1981 році Іван Порфирович отримав зірку Героя Соціалістичної Праці за видатні виробничі успіхи, високі показники праці в автомобілебудуванні.

20 років поспіль він був засідателем народного суду Автозаводського району, депутатом міської ради трьох скликань, членом міської ради ветеранів. Після виходу на пенсію активно займався  громадською діяльністю.

25 вересня 2003 року йому присвоєно звання «Почесний громадянинКременчука». 

Серед нагород Івана Порфировича за сумлінну працю: ордени «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції, медаль «За трудову доблесть».

13 червня на 69-му році життя перестало битися серце депутата міськради, директора «НПО Авіа» Анатолія Івановича Моцаря. Уродженець Шишацького району Полтавської області з дитинства мріяв стати військовим.  Після строкової служби у лавах Військових сил СРСР, вступив до Харківського авіаційно-технічного училища, де набув спеціальність бортового техніка вертольотів. Із 1966 року служив у Північній групі військ. З 1973 року, закінчивши Київське вище інженерно-авіаційне училище ВПС, проходив службу на інженерних посадах стройових частин. Доля пов’язала життя Анатолія Моцаря з Кременчуцьким льотним училищем. З 1981 року він працював на посаді старшого викладача, начальника військової кафедри училища. В 2006-му громада обрала його депутатом міськради.

26 серпня передчасно, на 59-му році життя, помер депутат міськради, директор фірми «Укртатнафтасервіс» Микола Васильович Єськов. 

Народився він у Луганській області. Закінчив Миколаївській кораблебудівний інститут. Більше 30 років працював у Кременчуці, в тому числі на керівних посадах різних підприємств, пройшовши трудовий шлях від інженера до директора ТЕЦ ВАТ «Полтаваобленерго», голови правління ЗАТ «Ізумруд», директора фірми «Укртатнафтасервіс». Був обраний громадою депутатом Автозаводської райради та міської ради.  

Прощавайте, друзі!

Цьогоріч пішли з життя люди, які уособлювали цілу епоху в історії країни та світу.

Це Ганна Самохіна, актриса

Ірина Архипова, співачка

Владислав Галкін, актор

Юрій Степанов, актор

Валентина Толкунова, співачка

Василь Смислов, шахіст

Віталій Севастьянов, космонавт

Лех Качинський, президент Польщі

Денніс Хоппер, актор

Андрій Вознесенський, поет

Геннадій Янаєв, віце-президент СРСР (1990-1991)

Тоні Кертіс, актор

Михайло Рощин, письменник

Віктор Черномирдін, голова Уряду Росії (1992-1998)

Володимир Маслаченко, футболіст, спортивний коментатор

Белла Ахмадуліна, поетеса

Смерть невблаганна. Вона забирає від нас не просто прекрасних людей, хороших сім’янинів, турботливих батьків, але й і справжніх патріотів.

Так, їх не стало, але світла пам’ять про них нехай навічно залишиться в спогадах нащадків.