Як живеться кременчуцьким військовим контрактникам

18 років наше військо змінюється і, за задумкою керманичів країни, невдовзі має стати повністю професійним. Вояки мають служити за контрактом. Думки з цього приводу різні: одні вбачають у змінах «занепад», другі – «тернистий шлях до зірок». «ТелеграфЪ» вирішив дізнатися, як на теренах Кременчука приживається контрактна армія – хто просто бажає стабільної роботи, кар‘єри, кому цікаво «придивитися», а хто хоче брати участь в миротворчих місіях.

У Кременчуці контрактна армія починається з приміщення військкомату на вулиці Генерала Жадова. Тут, у кабінеті №9, ми знайомимося з начальником Кременчуцького відділення 154-го Територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом Вадимом Білорусом.

– Ось тут ми і ведемо прийом, – каже він, – допомагаємо в усьому – від надання інформації до контролю проходження медичної комісії. Обираємо найкращих, тим паче цього року бажаючих більше, ніж планувалося прийняти. Вже пішли служити 37 контрактників із Кременчука та району. Ті з них, хто не проходив раніше військову службу, спочатку на три місяці направляються до учбових центрів.
У кабінеті Вадима Білоруса сидить Дар‘я – майбутній військовий-контрактник. Вона навчається на економіста на заочному відділенні столичного вишу, але вирішила повторити шлях своїх родичів-військових.

– Мене приваблює служба, – каже дівчина, – подобається стріляти, хоча я це робила тільки на полюванні. Про контрактну службу почула від подруги, ми разом хотіли йти, але їй перешкодили «сімейні обставини». Я майже п‘ять місяців чекала відповіді і ось, нарешті, дізналася добру новину – мене візьмуть. Буду зв‘язківцем. Поки сподіваюся на найкраще: стабільну зарплату, квартиру. Сподіваюся в майбутньому вступити до військового вишу та зробити кар‘єру.

Далі ми їдемо до Кременчуцького 107-го реактивного артилерійського полку (в районі зупинки «Вадима Бойка») – тут служить найбільша кількість кременчужан-контрактників (близько сотні чоловіків та чотирьох десятків жінок).

На пропускному пункті зустрічаємо першого контрактника. Віталію 21 рік, а на службі він вже 5 місяців.

– Я навчався на автомобільному факультеті КДУ, але згодом перевівся на заочне відділення, – розповідає хлопець. – Потрібно було йти в армію. Я поміркував і вирішив йти не на строкову службу, а за контрактом. Навчався у Десні. Зараз працюю водієм-електриком, рядовий. Живу вдома. Робочий день у нас із 8.30 до 18.30 із двома годинами обіду. У порівнянні із строковиками, які і територію прибирають, просто працюємо за спеціальністю. Із майбутнім ще не визначився – випробую себе поки що тут.

Слушна думка

Вадим БІЛОРУС, начальник Кременчуцького відділення 154-го Територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом:

– На жаль, на сьогоднішній день, не без участі ЗМІ, які в гонитві за сенсацією висвітлюють тільки негатив, який трапляється у Збройних Силах, у суспільства складається враження, що там постійно щось вибухає, гинуть люди, не вистачає продуктів харчування чи ще чогось. Із цим доводиться мати справу щодня, коли до мене приходять громадяни з проханням розповісти про військову службу, щоб в подальшому, можливо, обрати її своєю професією.

На сьогоднішній день військовослужбовці Збройних Сил виконують миротворчі місії у декількох країнах: Ліберії, Косово та інших. Раніше миротворчий підрозділ формувався із декількох, зараз у місію відбирається штатний підрозділ однієї з частин Об’єднаних сил швидкого реагування. Наприклад останніми частинами були 95-та аеромобільна бригада (Житомир), підрозділ морської піхоти ВМС (АР Крим), 30-та механізована бригада (м. Новоград-Волинський Житомирської області) та інші. Тобто щоб стати миротворцем потрібно проходити службу в цих військових частинах, виявити відповідне бажання та мати позитивні характеристики, відповідний професійний рівень, фізичний та моральний стан.

Цікаво

Грошове утримання контрактників на першому році служби складає від 860 гривень. Далі його сума залежить від вислуги років та посади. За даними Міноборони України, середня зарплата рядового складає 875 грн, сержанта – 1275 грн, прапорщика – 1611 грн, капітана – 1740 грн, підполковника – 2493 грн, полковника – 3147 грн.

Старший сержант Володимир Приходько (справа) в армії 8 років, з яких 6 з половиною – за контрактом. Каже, що служба йде нормально. Був за кордоном – повернулися у квітні цього року з Косово.

Старшина Петро Пожидаєв (у центрі) служить в армії 10 років, із яких 8 з половиною – за контрактом.

– Я обрав армію своєю професією. У кожній роботі є свої плюси та мінуси. Зараз я отримую 1400 гривень, навчаюся від Міноборони у Житомирському інституті радіоелектроніки. Нещодавно був у Косово. У 2003 році – в Іраку. Якщо нас повернули звідти, значить так було потрібно. Хоча люди туди прагнули потрапити. За ті півроку, що я там був, багато побачив. Коли батькам телефонував, казав, якщо у новинах десята частина правди буде, то і те добре. Дуже вони накручували. У моїй бригаді було спокійно, але все залежить від того, куди потрапиш.