Жінки та бізнес. Чому ми швидше кажемо "ні", ніж "так"

НАШЕ ЖИТТЯ ДОСИТЬ ПРОСТЕ. ЩО МИ РОБИМО, ДУМАЄМО, ТО І ОТРИМУЄМО

Я вірю в те, що я несу відповідальність за всі події в моєму житті, і найкращі, і найгірші. Кожна наша думка буквально творить наше майбутнє. Кожен створює події в житті за допомогою думок і почуттів. Думки, які ми думаємо, і слова, якими ми їх наділяємо, буквально створюють все те, що ми відчуваємо в житті. Наскільки легко ми приймаємо всі події в нашому житті? Наскільки ми дозволяємо говорити собі "Так" частіше, ніж "Ні"?

ТАК ЧОМУ МИ ШВІДШЕ КАЖЕМО "НІ", НІЖ "ТАК"?

Я вважаю, що все залежить від наших внутрішніх переконань і звичкою бути "зручними" людьми. Деякі переконання так глибоко поховані в нас, що їх і виявити не відразу можна. Ми часто скаржимося на своє життя. Нас дратують навколишні люди. Ми помічаємо купу негативу навколо. І від відчаю ми говоримо собі "Ні". Що таке "Ні"? Це наше опір на зустріч до своїх змін. Наші сумніви. Наші заборони з дитинства. Невміння виражати свої почуття і емоції. Пригнічені духом. З кам'яною бронею, зітканою з образ і страхів. Через яку, нам здається, не пройде нічого поганого. Але є й інша сторона цієї стіни. Хороше, так само не може пройти до нас. Закриті від щастя. Ми йдемо по життю з гучним гаслом "Ні". Ми натикаємося на свої переконання. Сформовані звички та положення "зручно".

Ось деякі з наших обмежених переконань:
• Я в це не вірю
• Любов - не для мене
• Я не такий (така)
• У мене немає часу
• Вони не зрозуміють
• Немає грошей
• У мене немає необхідного вчителя
• Може все це не для мене
• Я не гідна бути щасливою
• А що скажуть люди?
• Я нікому не довіряю

І так далі... В нашій голові ще багато таких меж нашої свідомості. Їх список може тривати нескінченно.

ХТО ВАМ ЩЕ дозволив БУТИ?

Суспільство нам говорить не Бути. Суспільство нам говорить: "Будь ось таким"! Будь як ця модель, як та дівчинка з сусіднього двору, як та подруга і т.д. Будьте плоскими, худими, такими, сякими. У школі нам кажуть будьте правильними, тихо сидить, мовчіть. Нас все життя забивають, як цвяхи. Дозвольте собі бути! Не заради того, щоб тебе похвалили. Щоб сказали, що ти хороший. І ти в вічному питанні. Відповідаєш ти очікуванням оточуючих. Чи ні. Бачите який я хороший?

НІ! Досить! Ми здійснюємо подвиги заради самих себе. Заради творчості. Заради своєї справи. Долаючи свої страхи, заради себе. Успіх - це бути самим собою. Всі намагаються тебе засунути. Всі намагаються тебе посунути. Твою територію захопити. Твої ресурси відібрати. А це сила твоя. Коли ти можеш бути собою і творити.

ЧИ ГОТОВІ ВИ СКАЗАТИ СОБІ "ТАК"?

Перше, з чого необхідно почати - це взяти відповідальність за своє життя самостійно. Часто у своїй роботі з моїми героїнями на зйомках, в процесі опрацювання страхів і комплексів. Я чую, майже одне і теж. Це чоловік мене пригнічує. Це батько мене не любив. Це мама мене била і т.д. Добре. Я згодна з тим, що на нашому життєвому шляху зустрічалися різні вчителі. Вчителі в ролі мам, тат, чоловіків, дружин, дітей, подруг і партнерів по бізнесу. Але прийшов час зараз перестати бути жертвою. Перестати бути маленькими заляканими діточками. І сказати собі "МОЖНА" Я дозволяю собі бути. "ТАК" говорю я собі кожен день. Сказати життя «так» - це значить прийняти все те, що в нас зараз, що йде з самої глибини душі. І часто для цього треба твердо відповісти «НІ». Сказати "НІ" загальноприйнятим поглядам, тому, чого очікують від нас інші, зручною, спокійною рутині нашого звичайного життя. Ми віримо занадто легко, що світ остаточно втратить контроль, якщо кожен з нас займеться лише тим, до чого лежить його серце. Тому що забуваємо, наскільки ми всі різні. Наш особистий, власний мотив не обов'язково повинен гриміти фанфарами. У всіх свої бажання, у кожного свої мрії.

Сказати життю «так» - не означає завжди веселитися, співати і танцювати. Це ще й плакати, боятися, кричати від гніву. Це відповісти «так» руху життя: теплому весняному вітру і плодам літа і осіннім втратам, і довгим снігам зими.

Коли мені погано, коли мені не по собі від почуття провини або досади, я дивлюся навколо, слухаю траву, дерева, зірки.

ЖИТТЯ НІКУДИ НЕ ПОСПІШАЄ. І ДАЛЕКО НЕ ЗАВЖДИ ЇЙ ПРИЄМНО ТЕ, ЩО МИ ЗВИКЛИ ВВАЖАТИ БЕЗУМОВНО ВАЖЛИВИМ.. Для кожного своє "ТАК"