Мало хто знає, що на місці сучасних меморіалів/парків, житлових будинків, дитячих майданчиків у Кременчуці теж існували концтабори. А на місцях, де сьогодні працюють, живуть та проводять вільний час кременчужани були скоєні страшні злочини. За різними даними, у Кременчуці під час окупації загинуло від 8000 до 14000 євреїв
По мнению известного полтавского историка, подтверждением этому являются результаты раскопок, которые проводились на территории нашего города
До редакції звернувся Анатолій Олександрович Суковач. Чоловік 30 років тому приїхав до Кременчука. Перше, що впало йому в очі – стелла на площі Незалежності, на якій зазначено «400-річчя від заснування міста». «Неможе бути!» – подумав Анатолій Олександрович, який вивчав історію й був глибоко переконаний, що Кременчуку має бути набагато більше років, ніж прийнято вважати в офіційних джерелах. Своїми думками він ділиться зі студентами університету третього віку й дуже хоче, аби про них дізналися й інші кременчужани.
«Це мій біль, – каже Анатолій Олександрович. – Я хочу, щоб люди зрозуміли, що історія нашого міста сягає глибини тисячоліть і невід’ємна від історії інших українських земель».
В городе открылся первый независимый частный театр, и это отличный повод вспомнить, что Кременчуг-то на самом деле город театральный. Именно у нас начинал Утесов, выступали Кропивницкий, Карпенко-Карый и Саксаганский. И как раз из Кременчуга пошло возрождение украинского театра… Это у нас был театр на 800 человек и цирк, вмещавший 2 тысячи зрителей….
Эта картина хранится в Третьяковской галерее. Она написала уроженцем Кременчуга. Долгое время считалось, что на ней изображена Полтава. Сейчас краеведы полагают, что это торговая площадь в Крюкове. В центре – интендантские склады, справа – торговые ряды, слева деревянная звонница. Церковь позже перестроили с деревянной на каменную, а в 30-х годах прошлого века ее разрушили.
Люди, которые сами копали себе могилы, дети, спасавшие заживо погребенных, и дома, район, который возводили на месте огромного кладбища: трагическая история Песчаной горы. Памятный знак жертвам Холокоста. Он появился здесь совсем недавно – в 2014 году.
- Раньше на этом месте был гранитный камень. И многие спрашивали, почему он там стоит, - рассказывает Евгения Бакк. – Это одно из тех мест, где проходили массовые расстрелы. Когда в советское время началось строительство домов, стали рыть экскаватором землю. И ковшом черпали человеческие кости. По сути, этот район – массовое кладбище.
У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю, розповіді, документальні факти та легенди про історію Кременчука.
Кременчуг и Крюков: 200 лет вместе!
Як у Кременчуці шили білизну для військових під час Першої світової війни
Знайшли невідому картину Куруківської битви
Просто космос: секретные разработки и история кременчугских заводов